Куди податися молодому дизайнеру

На світовому ринку моди панують одні й ті ж бренди — модні Доми, які можуть собі дозволити щороку витрачати на рекламні кампанії десятки мільйонів доларів, викуповуючи сторінки в найпрестижніших Vogue, Harpers Bazaar, Tatler, L’Officiel та в інших глянцевих виданнях про моду. Між тим, на ці Доми, які здебільшого носять імена великих покійників, працюють тисячі молодих креативних дизайнерських голів із Азії, Африки, Європи, Америки, прізвища яких відомі у вузькому колі. А в широкому про них дізнаються, якщо комусь пощастить стати креативним директором жирного бренду. У рамках UFW відбулася прес–конференція британського фешн–критика, головного редактора порталу Fashion Wire Daily Годфрі Діні, який розповідав про чотири головні Тижні моди — Париж, Мілан, Лондон, Нью–Йорк, зо п’ять другого ешелону — Сан–Паулу, Лос–Анджелес, Сідней, Пекін, Москва, а ще Токіо, Мадрид, Шанхай, про прес–розпродажі, речі на яких коштують 25% їхньої вартості в магазинах, про найнедоступніші паризькі покази — Balenciaga. Присутній на прес–конференції відомий грузинський дизайнер Автанділ Цквітінідзе запитав Годфрі, наскільки реально новому дизайнеру вийти на глобальний ринок. «Майже не реально, — відповів фешн–критик, — тому що зараз глобальних брендів дуже багато. Тому молодим дизайнерам треба сьогодні дуже багато працювати, і найкращий вихід — працювати на якусь відому марку і паралельно на себе, на свій бренд». Так, як робить Марк Джейкобс (Louis Vouitton і Marc Jacobs).

У цьогорічній програмі «Нові імена» на Ukrainian Fashion Week троє з чотирьох учасників якраз і працюють за кордоном, на інші марки, але намагаються робити і щось своє — занадто давлять чужі стереотипи. Скажімо, Михайло Самохін кілька років працює в Китаї дизайнером взуття, і взуття в його власній колекції було справді бездоганним — біло–сині кросівки, спортивного стилю туфлі. Назва його марки Vincent Willem Warner утворена від імені Ван Гога і справжнього прізвища Мерліна Менсона, концептуальність відчувалася і в одязі — це суміш речей у стилі супергероїв з американських коміксів. «Я хочу бути як «Кока–Кола» — для всіх», — заявив на прес–конференції Михайло.

Олеся Махонько кілька років після закінчення Київського університету технологій і дизайну працює в Лондоні, в 2007 році вона створила свій бренд Molessa і продається у двох магазинчиках британської столиці. На UFW вона показала хорошу колекцію в похмурих сіро–чорних тонах із червоними акцентами, основний дизайнерський прийом — модний «силует у силуеті», погралася в поєднання фактур і архітектурність. Одяг із родзинками і не викличний — європейська стриманість і пошуковість.

Дніпропетровська дизайнерка Надя Дзяк теж показала цілком собі прет–а–порте — колекцію «архітектурних» суконь зефірних кольорів, силует трапеція, сукні на одне плече, з асиметричними гіпертрофованими деталями. Пластикові клатчі претендують на одні з найкращих аксесуарів UFW. І хоч Лілія Літковська докоряла «молодим іменам» прагматичністю та носибельністю їхніх речей, молоді дизайнери доводили, що знайти гроші на концептуальну, артовську колекцію і відпрацювати їх самостійно — нереально. Якщо в тебе немає багатого «папіка» або чоловіка–бізнесмена.

Однією з найкращих колекцій UFW була колекція марки kamenskayakononova у програмі Fresh Fashion — смілива, цікава, модна. Модель Наташа Каменська, дипломований дизайнер, і дизайнер Олеся Кононова минулого разу вперше показалися на «Нових іменах», це була їхня друга колекція, і вже вони отримали запрошення продаватися в одному з найкрутіших київських бутіків Sчастье. Надихались Каменська і Кононова 70–ми, ідеологією хіпі, але вони не копіювали сліпо кольори і силуети, не завалювали подіум квітковими принтами. Ідею свободи, веселощів і загальної закоханості Каменська і Кононова втілили в трендах — сукня–майка і літнє пальто до неї кудлаті від суцільної «локшини», поєднання відкритих білого, синього і червоного кольорів тонізує ансамбль. «Локшина» hand–made прикрашає також сумки, купальники, капелюх, взуття. Білі архітектурні сукні і складне ручне плетіння трикотажу а–ля Bottega Venetta, білі брюки палаццо з подвійним «морським» лампасом, вільні комбінезони з металевими блискавками — речі, які не витікають одна з одної, але підігрують у настрої. Прикраси–ластівки Романа Лазара і капелюшки–ластівки від Марти Холод надають цьому хіппі–шику не екологічного, а провокативного флеру.

Відсутність в Україні індустрії моди спричинила логічний експорт випускників КНУТД туди, де розвивається легка промисловість. «У Лондоні неперевершений дизайнер — Крістофер Кейн, — каже Годфрі Діні, — але він стане успішним тільки тоді, коли його запросять стати креативним директором якогось Дому в Мілані, Парижі або Нью–Йорку». Наші проблеми так схожі на лондонські...