На початку цього місяця в Бразилії відбувалися вибори до місцевих рад. Виборча кампанія в цій країні пов’язана з ризиком для життя кандидатів: непорозуміння з мафією та зведення особистих рахунків у боротьбі за владу спричинили смерті вісьмох кандидатів у депутати. Ситуація була настільки небезпечною, що президент Луїс да Сильва віддав наказ армійським підрозділам зайняти близько 24 фавел (райони нетрів) у Ріо–де–Жанейро та перебувати там аж до закінчення підрахунку голосів.

Але якщо дивитися на ці події з міста Курітіба, столиці штату Парана, то можна подумати, що напруга — то десь далеко, в іншій державі. У штаті, де мешкає багато українців (80 відсотків 400–тисячної української діаспори Бразилії), зовсім інші стандарти політичної боротьби. Голоси українців у Парані зазвичай «купувалися» місцевими олігархами за мішок добрива, невелику позику в банку чи обіцянку купити майбутній урожай. Так було впродовж тривалого часу, але є люди, які прагнуть змінити цей «статус–кво», а головне — зупинити асиміляцію українців. Один із таких активістів — Гуто Пашко. Він балотувався до міськради Курітіби, не пройшов, проте не втратив бажання брати участь у політиці.
32–річний Пашко — цікавий співрозмовник ще й тому, що є кінорежисером–документалістом, тож має особливий кут зору на українське життя в Бразилії.
Мабуть, про українську діаспору в цій країні ми знаємо найменше. Заповнимо цей пробіл розмовою з Гуто.