Відомий польський кінорежисер Єжи Гофман, що здійснив презентацію в Одесі свого нового 4–серійного фільму «Україна. Становлення нації», має претензії до державних структур, передусім до Держдепартаменту інтелектуальної власності й Міністерства культури і туризму, які, на думку Гофмана, нібито порушують його авторські права. Про це він заявив після прем’єрного показу кінострічки, зауваживши, що практика, коли різні телекомпанії демонструють кінофільми «Вогнем і мечем», «Знахар» та інші без оплати авторської винагороди, є неприйнятною.
«У нашої творчої групи виникло враження, що багато хто в Україні вважає: якщо колись Україна одного разу купила кінофільм для прокату, відтоді власником стрічки на її території вважається держава. Це дуже обурливо, ми з цим стикаємося лише на пострадянському просторі», — обурювався Гофман. А також додав, що йому спільно з авторським складом уже довелося пройти всі судові інстанції в Україні, аж до Верховного Суду, проте відстояти права не вдається, «бо юристи вважають, що доказів, які підтверджують авторські права на фільми «Вогнем і мечем» і «Знахар», — недостатньо.
Варто зазначити, що більшість одеських глядачів, у тому числі викладачі історії України ряду «вишів», високо оцінила щойно презентовану кінострічку з чотирьох частин — «Від Росії до України», «Україна чи Малоросія?», «Навіки разом» і «Незалежність». Як наголосив професор Одеської політехніки, доктор історичних наук Григорій Гончарук, «украй важливо, щоб учнівська та студентська молодь мала змогу переглянути цей фільм, автори якого зуміли кінематографічними засобами правдиво відтворити ряд важливих періодів розвитку України, а сама картина дихає справжньою історією».
А втім супроводжували презентацію фільму й акції пікетування, організовані активістами проросійських організацій, у тому числі так званим ЗУБРом («За Україну, Білорусь, Росію»). Невеличка групка пікетувальників, сповнених ненавистю до української державності, її історії та культури, тримала на сходах біля палацу плакат «Гофман — фашист!», голосно скандуючи відповідного змісту гасла. І все це мотивували своїм протестом проти продемонстрованого авторами фільму «спотвореного погляду на історію України і Росії». Як цинічно твердив один із місцевих українофобів Дмитро Пошехонцев, «фільм спрямований на розпалювання конфронтації між народами України і Росії, тому є фашистською пропагандою».
Сам же кінорежисер, коментуючи ці та інші випади на адресу творчої групи, зауважив: «Головне, щоб фільм побачив молодий український глядач, а вже він, сподіваюся, допоможе йому активно і правильно мислити». За словами режисера, «нехай в цілому це й не радісна стрічка, але авторові хотілося, щоб фільм ніс оптимізм і привів глядача до думки: «Так, я українець. За мною моє минуле! Але я бачу перспективу!».