Орнітологи прилетіли

Олесь ІЛЬЧЕНКО. Наші птахи. Круки, шуліки, мартини та інші птахи України. — К.: Грані–Т.

Книжку адресовано дітлахам, які вже знають, що то за дивовижі сновигають над головою, й навіть здатні ідентифікувати голубів та горобців. Тому автор «запортретував» три десятки більш екзотичних пернатих (з трьох сотень видів, що «прописані» в українському небі). Наприклад, дрохва: зустріти її нині так само важко, як і казкову жар–птицю. Тут же — слушні поради, як її побачити та як непомітно стежити за всіма іншими персонажами книжки.

Довідаємося ми і про те, що птах, котрого зазвичай звемо чайкою, — є сріблястим мартином, а справжня чайка («небога», оспівана колись Мазепою, а нині гуртом «Пропала грамота») майже зникла разом зі своїм «домом» — українським степом. Але назагал книжка оптимістична: «Іноді навесні в міському парку звідкись із крони дерева долинають дивовижні звуки. Тьохкання солов’я переривається нявчанням кота, посвистування вивільги, гавкотом собаки, цокотом друкарської машинки чи навіть уривками з радіопередачі. Це всім знайомий шпак співає, «позичаючи» звідусюди уривки різних звуків і пташиних пісень».

Ілюстрував книжку художник Ігор Землянських, чиї роботи часом нагадують принадні картини «малих голландців», а малюнки дивовижно розмаїтих пташиних пер стали дизайнерською знахідкою, що перетворює альбом на путівник юного слідопита. Щоправда, бракує замальовок птахів у найприроднішому для них стані — у леті.

Природа України. Енциклопедія рідного краю. — Х.: Ранок.

Чудовий фотоальбом, розрахований на ту саму 9–11–річну авдиторію. Автор — Максим Жубр — один із кращих сучасних фотонатуралістів. Його «жанрові сценки» з життя сірих гусей та лелек, «портрети» сойки чи сови, «спортивний репортаж» із перельотів білої чаплі або сапсана — всі ці майстерні світлини прикрасять будь–який вернісаж.

Світ довкола тебе. Книжка юного натураліста. — К.: Країна мрій.

Цю книжку адресовано найменшим, і розпо­чинається вона главою «Спосте­рігаємо за пташками», де разом із малюнками подано й фотографії птахів, а наприкінці містяться поради, як заслужити пташину довіру: зладнати годівничку, запасти «будматеріали» на гніздечко, приготувати «тістечко» для завіконних друзів.

Україна. Живий світ. — Х.: Ранок.

Довідник приверне увагу старших читачів — від 11 років. Він так само побудований за екосистемним принципом: послідовно описано фауну і флору лісів, степів, гір та водойм (у кожному розділі — про птахів ареалу). Описи подані за орнітологічною класифікацією, але жваво адаптовані, як–от про зозулю: «Один із найдосконаліших гніздових паразитів. Підкидаючи яйця у гнізда дрібних птахів, зозуля іноді викидає звідти одне яйце господарів. Вилупившись, сліпе зозуленя виштовхує за межі гнізда пташенят або яйця господарів, інакше птахи навіть удвох не зможуть його вигодувати».

Біля багатьох статей — сумні позначки про занесення до Червоної книги видів, що зникають. Наприклад, чорний гриф із гігантським розмахом крил до трьох метрів зберігся лише у неприступній частині Кримських гір. Цей птах висиджує єдине яйце за сезон і випускає пташеня з гнізда лише після чотиримісячної «домашньої школи». Натомість качка гоголь відкладає до 12 яєць, і за 10 днів пташенята стають цілком самостійними. Та навіть така демографічна практика не порятувала цей вид від Червоної книги — гоголя зрідка можна бачити хіба у Північному Поліссі. У Червоній книзі нині й «герой» українських легенд пугач, але довідник спростовує пов’язувану з ним містику: «Характерні крики пугача є його територіальними сигналами, що позначають мисливську територію птаха».

Велика енциклопедія тварин. — К.: Перо.

У більшій енциклопедії знаходимо про того самого пугача більше. Виявляється, оперення сов — ексклюзивне. Його конструкція гасить не лише звук, а й ультразвук. Тому пугач літає–полює геть нечутно. Та й зозулі, як вичитуємо тут, не всі такі «паразити»: в Америці живуть їхні недалекі родичі, які влаштовують спільне гніздо на 50 яєць і колективно їх висиджують.

Помітна перевага енциклопедії: представлені не окремі птахи, а цілі види, що дозволяє порівнювати. Стає, наприклад, ясно, що журавлі — родичі напівказкових дрохв, а голуби — птаха Додо (дронта) з Керролової «Аліси». Найбільше родичів, виявляється, мають горобці: до цього ряду належить п’ять тисяч видів — від круків до солов’їв. Дещо з вичитаних цікавинок: наші лелеки полюбляють ширяти на висоті понад три кілометри; чемпіон світу зі спринту сокіл сапсан (також наш) пікірує на здобич зі швидкістю 290 км/год; «пташине молоко» — це не креатив кондитерів, а «відрижка напівперетравленої їжі й особливих виділень стінок зоба», чим голуби вигодовують свою дітвору. Додатковий плюс видання — вигадливий дизайн та привабливі малюнки.

Животные. — Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля».

Це перша з оглянутих книжок, яка містить розділ «Еволюція птахів». Пунктирно вона виглядає так: «Тепер напевне відомо, що птахи — це нащадки динозаврів, які дожили до наших днів… Археоптерикс завбільшки з курку — найдревніша з відомих тварин, яку можна назвати птахом… Упродовж мільйонів років здатність літати дозволяла птахам уникати хижаків і тим самим сприяла збільшенню чисельності та розмаїттю видів». Як і попередня, ця енциклопедія має адаптований для підлітків глосарій термінів.

Тваринний світ України: Ди­тяча кольорова енциклопедія. — Донецьк: БАО.

Ще один довідничок для найменших — у запитаннях і відповідях. Чому птахи відлітають у теплі краї? Ні, не тому, що холодно. Птахи теплокровні, з температурою тіла 42—45оС, а от їхня здобич — всілякі жуки, жаби, ящірки — западають на зиму спати по нірках. Тож доводиться летіти до Африки, де пташині «їдальні» працюють безперервно. Є тут і цікавий розділ «Птахи — чемпіони України»: Королевою краси визнано рибалочку (зимородка), а Королем повітря — стрижа, який примудряється навіть спати в небі.

Ніколя ДЕВІС. Птахи. — К.: Країна мрій.

Книжку побудовано за принципом: чим птахи відрізняються від людини. Чому замість зубів у них дзьоби, замість рук — крила, на місці волосся — пір’я? А пташині лапи іменують тут тільки ногами. Відповідно названі й розділи: «Виховання», «Суспільне життя» й навіть — «Птахи–далекобійники». Те, чого немає в попередніх книжках, — глава «Життя в яйці». Видання добре ілюстроване фотографіями, серед яких віддано перевагу тим, які зображують птахів у русі.

Птахи. — К.: Махаон–Україна.

Справж­ня повноформатна енциклопе­дія — як для підлітків, так і для дорослих. Рівень ілюстративної бази вражає: відібране найкраще у світовій фото–орнітології. Плюс мальовані аксонометричні діаграми та графіки (скажімо, вигадливі «балістичні» схеми полювання рибалочки або чаплі). Окрім вичерпних розділів з біології, поведінки та поширення — драматична глава «Птахи й люди», звідки ясно, що скорочення пташиних популяцій спричинює не так забруднення довкілля (12%) і полювання вкупі з браконьєрством (10%), як агресивна експансія людини, що вирубує ліси, розорює степи й забудовує береги (75%). І Україна, хоч як прикро, — серед лідерів такого нищення.

Нині у світі фіксується підвищений інтерес до аматорської орнітології — лише об’єднаних любителів налічується близько 61 млн. осіб. Автори енциклопедії пояснюють: «Швидке зростання популярності спеціальних орнітологічних турів спричинене, головним чином, доступністю чудово ілюстрованих книжок». Такі книжки, як видно з огляду, у нас уже є — справа за організацією «пташиного» туризму.

НОМІНАЦІЯ «ДИТЯЧЕ СВЯТО»

Розвиваюча та пізнавальна література

1. Птахи. Сер. «Енциклопедичний путівник». — К.: Махаон–Україна, 304 с.

2. Велика енциклопедія тварин. — К.: Перо, 304 с.

3. Ніколя ДЕВІС. Птахи. Сер. «Перша книга знань малюка». — К.: Країна мрій, 48 с.

4. Олесь ІЛЬЧЕНКО. Наші птахи. Круки, шуліки, мартини та інші птахи України. — К.: Грані–Т, 80 с.

5. Природа України. Енциклопедія рідного краю. Сер. «Наша країна — Україна». — Х.: Ранок, 64 с.

6. Україна. Живий світ: Дитяча енциклопедія. — Х.: Ранок, 128 с.

7. Тваринний світ України: Дитяча кольорова енциклопедія. — Донецьк: БАО, 80 с.

8. Животные. Сер. «Иллюстрированная энциклопедия для детей». — Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 64 с.

9. Світ довкола тебе. Книжка юного натураліста. Сер. «Хочу все знати». — К.: Країна мрій, 48 с.