Чалма на Місяці

Індія вчора здійснила перший у своїй історії запуск безпілотного науково–дослідницького космічного апарата на Місяць. Старт індійської ракети–носія, який доставить на навколомісячну орбіту супутник «Чандраян–1» відбувся о 6.52 за місцевим часом із космодрому Шріхарікота в Бенгальській затоці в штаті Андхра–Прадеш. На борту супутника перебуває 11 одиниць вимірювальної та дослідницької апаратури, п’ять із яких виготовлені в лабораторіях Індійської організації космічних досліджень (ISRO), а шість — в інших країнах. Космічний зонд важить 1400 кілограмів. Він обладнаний однією сонячною панеллю потужністю приблизно 700 ватт.

Глава ISRO (Indian Space Research Organization) доктор Мадхван Наїр поздоровив колег із вдалим запуском і повідомив, що подорож «Чандраяна–1» (назва перекладається як «Місячний корабель») до Місяця триватиме п’ять діб, після чого «космічний мандрівник» буде виведений на 100–кілометрову кругову навколомісячну орбіту і залишатиметься на ній упродовж двох років, переказуючи на Землю різноманітну науково–дослідницьку інформацію. Одним із головних завдань буде пошук льоду як на поверхні Місяця, так і в його глибинах. Пошук вестиметься головним чином у районі полюсів. У певний момент від материнського зонду відділиться невеликий 30–кілограмовий зонд, який вріжеться в місячну поверхню. На шляху до неї апарат має просканувати те, що з великим перебільшенням можна назвати місячною атмосферою. «Чандраян–1» також вивчатиме відмінності між світлим і темним боками Місяця.

Перший індійський астронавт має полетіти в космос до 2014 року. Індія надає великого пропагандистського значення своїм космічним програмам, але і в країні, і за кордоном не бракує критиків, які вказують, що «викинуті в космос гроші» — а в даному випадку це 70 млн. доларів — краще було б витратити на підвищення рівня життя індійської бідноти.