Два вектори Лукашенка

У понеділок, напередодні свого 56–го дня народження, білоруську столицю відвідав російський прем’єр–міністр Володимир Путін. Позаяк Путін і нині є головним політиком Росії, у Мінську чекали від цього візиту більшого. Аналітики мудрували, як хитнеться зовнішньополітичний вектор країни — у бік Заходу чи Росії. Але нічого з цього не сталося: після переговорів із президентом Лукашенком та прем’єром Сидорським так і залишилися відкритими питання ціни на газ у наступному році та виділення стабілізаційного кредиту для Білорусі. Тим часом боротьба Заходу та Росії за впливи на Білорусь триває: відразу після Путіна до Мінська прилетів міністр закордонних справ Фінляндії, він же — чинний голова ОБСЄ Олександр Стубб.

«Кажуть, що Білорусь починає торгуватися: Росія — Захід... — почав Олександр Лукашенко, зустрівши російського гостя на ґанку своєї резиденції. — Я вже казав «західникам», що ми ні з ким не торгуємося, ми дружбою з росіянами ніколи не торгуємо». Вірність свого колишнього колеги Путін оцінив, сказавши, що Росія готова «розглянути пропозиції співпраці і, якщо знадобиться, підтримки білоруської фінансової системи». На цьому «вступна частина» завершилася, а преса подумала, що зараз за зачиненими дверима йтиметься про надання Білорусі кредиту та про ціни на газ.

Інформацію про результати переговорів щодо цього журналісти чекали до вечора. Втім упродовж візиту жодних чітких заяв щодо можливої ціни на газ–2009 так і не пролунало. Путін лише обмовився про свою вже відому ідею — валютний пул, тобто перехід у взаєморозрахунках на російський рубль. При цьому він сказав, що перехід на єдину валюту союзної дер­жави — справа вельми далекої історичної перспективи. Присутнім стало зрозуміло: на єдину валюту наші країни ніколи не перейдуть. Стосовно ж кредиту, то міністр фінансів Білорусі Андрій Харковець заявив, що це питання у Мінську не вважають «гарячим»: «Кредит ми запрошуємо не для покриття дефіциту бюджету, в цьому сенсі ми почуваємося досить комфортно, і ресурсів маємо достатньо». Кредит, за словами Харковця, потрібен, як «подушка безпеки» на тлі міжнародної фінансової кризи.

Отже, залишилося незрозумілим для загалу, як будуватимуться надалі стосунки двох союзників: начебто Росія готова субсидіювати білоруську економіку, але на яких умовах — неясно...

Тим часом за Білорусь узявся Захід. Верховний представник ЄС із зовнішньої та безпекової політики Хав’єр Солана після сенсаційної телефонної розмови з Лукашенком відразу по завершенню парламентських виборів запросив міністра закордонних справ Білорусі Сергія Мартинова відвідати 13 жовтня Люксембург, де проходитиме засідання керівників МЗС країн–членів Євросоюзу. Очікується, що міністри обговорять результати виборів у Білорусі й питання про часткове зняття санкцій з країни.

Попередню «розвідку» цієї теми проводить у Мінську згаданий вище очільник ОБСЄ. Александр Стубб зустрічався з білоруської опозицією, з Сергієм Мартиновим, а на час, коли версталося це число «УМ», — і з президентом Лукашенком. Нагадаємо, що ОБСЄ назвала парламентські вибори у Білорусі такими, що не відповідають стандартам цієї організації. Та, як бачимо, Захід готовий вести переговори з чинною владою країни. Опозиція ж має щодо цього іншу думку. Як розповів «УМ» лідер Об’єднаної громадянської партії Анатолій Лебедько, «ми не проти, аби Європа шукала точки спільних інтересів з Лукашенком, однак об’єднані демократичні сили наполягатимуть на тому, щоб кроки назустріч Білорусі робилися після того, як офіційна влада змінить ставлення до виборчих кампаній у країні». Лебедько каже, що опозиція прагне за посередництва Європи добиватися змін до виборчого кодексу з тим, щоб провести вільні і демократичні вибори президента у 2011 році.