Приймуть, бо звикли

За тиждень до парламентських виборів президент Олександр Лукашенко , відповідаючи на запитання журналістів, сказав, що якщо Захід не визнає вибори, то «з ним буде розірвано всі контакти». Місія спостерігачів від ОБСЄ вибори таки не визнала відкритими й демократичними, і всі стали чекати, коли ж «бацька» почне рвати контакти із Заходом. Натомість 30 вересня відбулася зустріч Лукашенка з керівником місії спостерігачів від ОБСЄ, віце–президентом Парламентської асамблеї цієї організації Ан–Марі Лізен. Білоруський президент не лютував, а навпаки зізнався, що «не чекав від ОБСЄ революційних визнань». Отак і з’ясувалося, що розривати стосунки із Заходом Мінськ не збирається, а навіть закликає ЄС «зняти цю «залізну завісу» і розпочати нормальний діалог». Для цього, за Лукашенком, «Європа не повинна дивитися на Білорусь очима збанкрутілих політиків, так званої опозиції». «Лукашенко намагається представити західним партнерам опозицію як дрібку маргиналів, котрі не спромоглися здобути навіть жодного місця в парламенті, — коментує «УМ» політолог Олександр Классковський. — Лукашенко як хитрий політик уловив тренд у настроях окремих європейських чиновників, які вважають, що домовлятися слід із тими, хто має реальну владу».

Відтак із багатьох столиць західного світу, починаючи з Вашингтона і закінчуючи Вільнюсом, надходять тихі сигнали про готовність «вести справи з Лукашенком». Найпоказовішими є, певно, слова Валдаса Адамкуса, президента Литви, під час зустрічі з американським президентом Джорджем Бушем: «Необхідно продовжувати діалог із Білоруссю і обговорювати різні можливості, такі як спрощення візового режиму і скасування економічних санкцій». Вашингтон, який раніше гостро критикував ледь не кожен крок авторитарного Лукашенка, тепер пом’якшав. Офіційний представник Держдепартаменту США Роберт Вуд на брифінгу цієї середи заявив, що Білий дім, незважаючи на невідповідність виборів стандартам ОБСЄ, «прагне надалі працювати з цією білоруською владою», а американська адміністрація «мусить спробувати допомогти уряду Білорусі піти більш позитивним шляхом».

Куди стриманіше на результати останніх виборів відреагував Євросоюз. У заяві від імені ЄС міститься заклик до білоруської влади «зробити спроби відповідати міжнародним демократичним стандартам». Утім наразі це лише суха заява, з якої не можна збагнути, як Союз планує будувати стосунки з Білоруссю надалі. Аналітики вважають, що Європа займе позицію таку ж, як США — терпляча співпраця з Лукашенком і вмовляння «почати процеси демократизації». Красномовною є позиція Берліна, передана послом Німеччини в Білорусі Герхардом Вайсом. Відкриваючи днями конференцію «Німецький бізнес у Білорусі», амбасадор сказав: «У цій ситуації головне — правильно витлумачити оцінку виборів, яку дала ОБСЄ: вони відзначають більше позитивних моментів порівняно з виборами 2004 та 2006 років, хоча є й серйозна критика. Ми виходимо з того, що треба підтримувати курс у партнерському дусі, і в цьому напрямі є орієнтири. Ми не хочемо діяти, як ментор, а будемо співпрацювати як партнери».

Чому реакція Європи є такою погідною? Наш співрозмовник Олександр Классковський впевнений, що Захід таким чином не хоче віддати Білорусь цілковито «на з’їдання Москви». «Після російсько–грузинської війни на Заході нарешті зрозуміли небезпечність Росії, і ніхто не хоче мати поближче до своїх кордонів державу, яка повністю лояльна до російського керівництва», — переконаний політолог. На його думку, невдовзі Брюссель і Вашингтон почнуть розробку «дорожньої карти» для Білорусі, в якій буде сплановано спроби подальшої демократизації режиму Лукашенка, а також буде обумовлено, у відповідь на які кроки Мінська Захід йтиме на економічні та політичні поступки.

Звісно, активізація західного вектора вкрай не подобається Кремлю. У понеділок Мінськ відвідає російський прем’єр–міністр Володимир Путін, який матиме зустріч із Лукашенком. За неофіційною інформацією, Путін привезе Білорусі пропозиції неприродньо низької ціни на газ, а також низки стабілізаційних кредитів, яких так потребує білоруська економіка. Вочевидь в обмін Путін вимагатиме більшої політичної лояльності та підтримки зовнішньополітичних дій Москви, зокрема, визнання Південної Осетії й Абхазії (Лукашенко нещодавно пообіцяв, що це питання розглядатиме новий парламент).