«Кривавий» виторг

      Понад 500 мешканців Рівного — у списку почесних донорів України. Та частина з них уже не здає кров — за віком, через хвороби тощо. Держава начебто захищає людей, які здають кров, у законі України про донорство чітко вказанi всi їхнi пільги. Одна біда — більшість iз цих пiльг  у нинішніх умовах залишається тільки рядками на папері, нехай і скріпленими підписами найвищих посадових осіб держави. Та й узагалі, незрозумілостей у стосунках між донорами і державою накопичилося чимало. Зокрема, тривалий час не могли віднайти кошти для того, щоб виготовити посвідчення «Почесний донор України». А поки готували форму, особам, яких відзначали цим почесним званням, вручали навіть не бланк, а скріплений печаткою звичайнісінький папірець без фотографії власника.

      Нині посвідчення почесних донорів нарешті виглядають як справжні документи — з підписом, печаткою, реєстраційним номером, датою видачі тощо. Але головна проблема в тому, що всі пільги донорів виконуються... тільки на папері. Законодавці мали б переглянути й удосконалити прийнятий у 1995 році закон України про донорство. Інакше донорської крові для термінових операцій не буде, а торгівля нею залишатиметься «в тіні».

«Кривава» торгівля

      Щодень зранку біля будівлі Рівненської обласної станції переливання крові збирається від двох до шести осіб, які чекають на «клієнта». Якщо хтось не може з якихось причин чи просто не хоче здати кров для лікування родичів, він може придбати достатню її кількість, залучивши стільки донорів, скільки потрібно. Ціна загалом стандартна — 15 гривень за 100 мілілітрів крові, однак якщо поторгуватися, ті ж 100 мл можна придбати і за червонець. Для пологових будинків здають неохоче — тут потрібно надати довідку на 250 мл крові, а не на стандартні 400 мл. Це, зрозуміло, знижує суму «кривавого» виторгу. Здавши будь-яку кількість крові, людина відновлює свій «кровний» запас тільки через два місяці, тому і невигідно донорам зменшувати «дозу». Вони чекають «багатого замовника». Дехто з таких «продавців» чергує біля дверей станції тижнями, приходячи сюди щодня, як на роботу. Власне, так і є. Більшість  донорів — безробітні, і кошти, які вони можуть вторгувати за здану кров, стають суттєвим доповненням до їхнього куцого бюджету.

      Система здачі спрощена до мінімуму. Донор, маючи замовника і домовившись із ним про розмір оплати, отримує дані — куди і для кого здавати кров. Після процедури, приносить клієнту довідку про кількість зданої крові й одержує живі гроші. Як правило, конфліктів не виникає. Крім домовленої суми, донор отримує також 10 гривень готівкою на компенсаційне харчування.

      У донорiв виник навіть свій фольклор та історії, що передаються з уст в уста. Основна тема розмов — найвдаліші оборудки. Одна з таких легенд — про «крутелика» на джипі, який терміново шукав чотирьох донорів. За 400-мілілітрову «дозу» він дав по 60, але не гривень, а «умовних одиниць», до того ж ще й забезпечив випивкою і закускою. Знайти такого клієнта — мрія кожного донора.

      Майже всі вони мають багаторічний «стаж» у здаванні крові. «Застійні часи», коли донорам держава цілком офіційно через касу станції переливання крові виплачувала 16 карбованців із копійками, що було цілком пристойними грішми на той час, вони згадують з ностальгією. І кажуть, що не чергували б під станцією в очікуванні «крутіїв», якби їхній внесок певною мірою оплачувала держава.

Три гривні за сорок порцій крові

      Почесний донор Леонід М. з Квасилова, який десять років добивався цього звання і в листопаді минулого року все-таки отримав відповідне посвідчення, не без підстав розраховував на підвищення власної невеликої пенсії, адже в Законі України «Про донорство крові та її компонентів» від 1995 року чітко записано, що почесні донори мають право на «отримання надбавки у розмірі 20 відсотків до мінімальної пенсії, встановленої за віком». На 1 січня цього року мінімальна пенсія становила 90 гривень, і він розраховував принаймні на 18 гривень. Але, на здивування пенсіонера, за багаторічне здавання крові йому додали  лише 3 гривні 80 копійок. Прикро розчарований почесний донор почав ходіння по колах адміністративного пекла — з районного Пенсійного фонду до обласного, з одного кабінету до іншого... Аж поки врешті йому остаточно не пояснили, що надбавку до пенсії нараховують від 19 гривень 60 копійок — суми, яка була встановлена мінімальною пенсією на період прийняття закону.

      В управлінні Пенсійного фонду міста Рівне стверджують, що надбавка почесним донорам нараховується з суми 18 гривень 82 копійки. Очевидно, хтось «нагорі» — в уряді — вирішив, що так буде справедливо. Хоч насправді ще тоді, коли закон про донорство тільки приймала Верховна Рада, пропонували встановити конкретну цифру надбавки для донорів, але перемогли аргументи захисників запропонованого законопроекту, які обстоювали точку зору, що разом із зростанням мінімальної пенсії громадян України зростатиме й надбавка для донорів... Тепер можемо констатувати — влада знову обдурила. Цього разу людей, які безкоштовно (!) здали кров щонайменше 40 разів. Тобто віддали для лікування хворих 16 літрів крові кожен!

      Та хіба справа тільки у пенсійній надбавці?

Зуби для кроводавців

      Закон також рече, що почесний донор України у випадку необхідності може придбати ліки за половину вартості та безкоштовно поставити зубні протези. Але з цими пільгами також проблема.

      Завідуючий Рівненською центральною аптекою № 1 Володимир Нікітюк каже, що прекрасно знає про право донорів купити ліки вдвічі дешевше, ось тільки реалiзувати це право в його аптецi неможливо — не по кишенi. Просто влада не заклала у бюджет кошти, що мають компенсувати матеріальні втрати закладу від реалізації ліків за пільговими цінами. Через таку ж заборгованість щодо інших пільгових категорій громадян фармацевти відмовляють у продажу ліків за зниженими цінами навіть чорнобильцям.

      Та якби навiть i були кошти на пільговий відпуск препаратів, одержати ліки не так просто. Донор звертається до дільничного терапевта, щоб той виписав спеціальний рецепт, і аж тоді прямує до аптеки. Навіть для придбання простого анальгіну треба брати «папірець» від свого лікаря.

      Що стосується безоплатного позачергового зубопротезування, то тут теж є проблеми. Головний лікар міської стоматологічної поліклініки Михайло Басюк зазначив, що у місті з позаминулого року черга на безоплатне протезування зубів просувається вкрай повільно, знову ж таки, через відсутність необхідних компенсаційних коштів. Лікар каже, що до них щотижня звертаються 15—20 чоловік пільговиків із заявками на безкоштовні послуги, прикрашеними резолюціями міського голови Віктора Чайки «Прошу задовольнити по можливості...» Та ця резолюція не варта навіть ціни паперу, на якому її написано, оскільки не підкріплена фінансово. У бюджеті на безкоштовне зубопротезування пільговиків передбачено 120 тисяч гривень, а фактично у січні надійшла тільки одна тисяча, якої вистачить для обслуговування 2-3 пацієнтів із пільгового списку. Отож і виходить усе, як у тій народній приказці — «обіцяного три роки чекають». Утім дехто з почесних донорів Рівного стверджує, що чекати доводиться значно довше...

Най місто своїх донорів береже

      У згадуваному вже законі записано також, що влада на місцях може надавати донорам додаткові пільги. Це питання особливо актуальним стає нині, коли число кроводавців неухильно скорочується. У Донецьку, приміром, вирішили забезпечувати активних донорів проїзними квитками і навіть широко висвітлили новацію у пресі, щоб залучити якомога більше донеччан до здавання крові.

      Але Донецьк не був піонером у запровадженні безкоштовного проїзду донорiв у міському транспортi. Ще кілька років тому в Рівному почесний донор, показавши відповідне посвідчення, міг безкоштовно проїхати тим же тролейбусом. Згодом цю пільгу, надану міською радою, та ж рада й відмінила. У міському бюджеті не стало коштів для її забезпечення. Адже на той час промисловість обласного центру перебувала у глибокій кризі — практично повністю зупинилися льонокомбінат, фабрика нетканих матеріалів, радіозавод, газорозрядний, тракторних агрегатів, до катастрофічно малих сум скоротилися надходження до бюджету від хімічного гіганта краю — ВАТ «Рівнеазот»...

      Донори відреагували адекватно — заявами на адресу міської та обласної влад, пікетуванням сесії міської ради, страйкуванням. Проте безкоштовний проїзд по місту був лише одним із пунктів вимог, висунутих «бунтівними» донорами. Набагато болючішими були інші питання — через брак бюджетних коштів не виплачувалися гроші за здану на переробку кров (єдина оплачувана процедура, яку здійснює станція переливання крові), а вартість талона на компенсаційне харчування становила приблизно чотири гривні, хоча, за підрахунками медиків, для повноцінного забезпечення відновлення втрачених компонентів крові слiд витратити хоча б удвічі більше грошей.

      Під тиском обставин мiська влада гроші знайшла, борги донорам компенсували, відшукала можливість також збільшити суму витрат на харчування, довівши їх до 10 гривень і видаючи готівкою. А проблема безкоштовного проїзду, між іншим, якось загубилася.

      Але залишилися, втім, й  інші труднощі. Хоча чи варто дивуватися нестачі коштів для реалізації донорських пільг, коли на початку нинішнього року обласна станція переливання крові сиділа на голодному фінансовому пайку, не маючи змоги ані виплатити зарплату своїм працівникам, ані видати активним донорам по 10 гривень на компенсаційне харчування. Нині ситуація ніби покращується, ось тільки донорські пільги й надалі залишаються тільки рядками на папері, і навряд чи найближчим часом стануть реальними.