Голові Єврокомісії
панові Романо Проді
Шановний пане голово!
Засоби масової інформації повідомили, що Ви «сприйняли рішення київського суду про закриття антисемітської газети «Сільські вісті» з оптимізмом».
Пане Проді, Ви читали публікації «Сільських вістей», про які йдеться? Де Ви знайшли там антисемітизм? Це — передрук частини твору одного з київських професорів, передрук, здійснений через кілька місяців після виходу книжки у світ.
До книжки не було ніяких претензій, ніхто не вимагав у судовому порядку вилучити її з продажу, з бібліотек, знищити тощо. Ніхто у судовому порядку не позивався з автором. Та й зараз до суду притягнули газету, яка передрукувала частину статті на правах реклами, а не автора, який її написав.
Замовний характер цього судового рішення видно неозброєним оком, бо йдеться про опозиційну україномовну суспільно-політичну газету з найбільшим передплатним тиражем.
Антисемітизму в Україні немає! Статті, що були предметом судового розгляду, опубліковані в листопаді 2002-го і вересні 2003 рр. У суді не наведено жодного факту, коли б, прочитавши ці публікації, хтось із українців затіяв хоча б маленьку сварку з євреями. А судили ж газету — за розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Що ж вона розпалила?
Саме політикани, які затіяли цю брудну акцію, і розпалюють міжнаціональний конфлікт. Адже той факт, що єврейська громада закриває в Україні загальнонаціональну україномовну газету з найбільшим передплатним тиражем, може дуже загострити українсько-єврейські стосунки.
Рішення суду щодо «Сільських вістей» викликало тривогу і глибоку занепокоєність журналістів, громадськості України, бо ще раз жорстко продемонструвало заполітизованість частини суддівського корпусу держави.
Це рішення засудили журналістські й інші творчі організації України, в регіонах відбулися багатотисячні мітинги на захист газети — українська громадськість заявляє рішучий протест.
Закликаю Вас, пане голово, вибачитися перед читачами «Сільських вістей», журналістським загалом і народом України, бо Ви з європейської трибуни кинули тінь на нас, наклеївши ярлик антисемітів. До того ж оцінили ухвалу суду, яка не набрала чинності, отже, цим здійснюєте тиск на апеляційний суд, що є протизаконним діянням.
Ігор ЛУБЧЕНКО,
голова Національної спілки журналістів України.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
