Мир — еротиці, війна порнографії!

Кабмін береться за справу настільки тонку, що ризикує вкотре наламати дров. Міністерство юстиції розробило законопроект, який вводить кримінальну відповідальність «за зберігання творів, зображень та інших предметів порнографічного характеру з метою їх збуту чи розповсюдження». Законопроект, який передбачає зміни до Кримінального кодексу України, ухвалено на засіданні уряду. Як повідомив міністр юстиції Микола Оніщук, запровадження кримінальної відповідальності за збереження і розповсюдження порнографії є одним із міжнародно–правових зобов’язань, взятих Україною при ратифікації Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії. Розробка такого законопроекту передбачена також Указом Президента від 5 травня 2008 року «Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей».

Це вже не перша спроба українських чиновників врятувати суспільну мораль. Прийнятий у 2003 році Закон «Про захист суспільної моралі» створив спеціальну Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі, до компетенції якої належить, зокрема, перевіряти друковану, аудіо– і відеопродукцію, твори мистецтва, призначені для загального огляду, і виносити вердикт: порнографічні вони чи ні. «Моральні комісари» розробили визначення, за яким порнографія — це детальне зображення сцен статевого акту і деталізована демонстрація оголених геніталій, якщо вони використовуються для збудження сексуальних інстинктів глядачів без будь–якої художньої або навчальної мети. Це заборонено. А еротика — це зображення оголеного тіла, а також геніталій, якщо кількість таких зображень не перевищує 20 відсотків від загальної кількості зображень і 50 відсотків від площі кадру або всього зображення. І це — дозволяється.

Так, показ відвертих сцен на дальньому плані «без явної візуалізації взаємодії геніталій» варто вважати еротикою, а демонстрацію групових і гомосексуальних зносин на передньому плані, сцен сексуального насильства і статевих збочень — порнографією. За рекомендаціями комісії, наприклад, зображення статевих органів у стані повного збу­дження — це порнографія, а у стані часткового збудження — еротика. У 2006 році комісію очолила акторка Наталія Сумська, а до складу увійшли, зокрема, філософ Мирослав Попович, співак Тарас Петриненко, письменник Андрій Курков, спортсменка Катерина Серебрянська, професор Національного медичного університету імені Богомольця Микола Бойко та інші. Виглядає, що середній вік тих, хто оцінюватиме міру збудження органів, чітко перевалює за 50 років.

Головний редактор журналу «Плейбой Україна» Влад Фісун ініціативи Кабміну не розуміє: «Враховуючи, що кустарну порнографічну продукцію зараз запросто може дістати кожен охочий, я не розумію, що дасть ця чергова постанова. Як на мене, це «постріл по горобцях». Комісії з суспільної моралі пан Фісун не боїться: «Вони щоразу присилають нам запит на експертизу нашої продукції. Ми їм продукцію надсилаємо, і поки що жодних проблем з ними не мали. Сподіваюся, що й не матимем». Письменник Анатолій Дністровий ще критичніший: «Як на мене — це повне безглуздя. Замість того, щоб воювати з порностудіями, де експлуатують малих дітей, вони будуть воювати з людьми, споживачами, у яких вдома це знайдуть. Я вважаю, що це не можна заборонити, але треба правильно регламентувати. Мені дуже неприємно, коли я йду з донечкою по книжковому ринку «Петрівка» і бачу там ятки з цією продукцією. Натомість сам цей бізнес має право існувати: мають бути, наприклад, нічні канали, доступ до яких буде за кодом. Слід дозволяти все, що не посягає на свободу інших. А те, що тепер відбувається — це полювання на відьом, якийсь елемент інквізиції».

Наміри урядовців може й благі, але... трішки неконституційні. Закон 2003–го року фактично вводить державну цензуру, а теперішні зміни до Кримінального кодексу, якщо їх прийме Верховна Рада, — кримінальне переслідування на її основі. Стаття 15 Конституції України забороняє цензуру, тобто перегляд творів, що призначені для друку, постановці на сцені тощо з метою здійснення нагляду. А 54–та стаття Основного закону гарантує свободу літературної, худож­ньої творчості, а тим часом обмеження, які накладає уряд, поширюється саме на твори, які є результатом такої творчості.