Невидима прозорість

Озброївшись посвідкою довіреної особи одного з кандидатів у депутати, кореспондент «УМ» вирішив подивитися, як голосують білоруси і як потім їхні голоси підраховують члени дільничних виборчкомів. Вирішив стати спостерігачем на одному з «проблемних» округів, де в парламент балотувався як представник влади — начальник Білоруської військової академії Ігнатій Місурагін, так і опозиціний кандидат — екс–заступник голови Партії БНФ Алесь Міхалевич (вибори в Білорусі, нагадаємо, відбуваються за мажоритарним принципом).

Виборча дільниця розташувалася у школі на околиці Мінська. Заступник голови комісії стомлено повідомив, що я вже дванадцятий спостерігач на його дільниці, втім вказав місце, де я мусив тихенько сидіти, аби не заважати волевиявленню співвітчизників. Місце це — метрів за сім від урн для голосування і практично паралельно до столів членів комісії, де видавали бюлетені. Отож абсолютно неможливо було побачити, на підставі якого документа виборцям видавалися бюлетені і скільки вони їх отримували. Поцікавившись, чи не можна пересісти в більш придатне для моєї місії місце і не отримавши відповіді, я вмостився за стіл із табличкою «Спостерігачі», за яким нудьгували вже кілька моїх «колег». З’ясував, що двоє з них відряджені Білоруським республіканським союзом молоді (молодіжна організація, фінансована з держбюджету, яка повністю підтримує політику Лукашенка), одна бабуся презентувала Білоруську раду ветеранів, а ще двоє молодиків — Мінський завод безалкогольних напоїв. Цим «спостерігачам» було абсолютно однаково, за якою процедурою люди отримували бюлетені, і чи взагалі чесно проходить голосування. Вони нервово позирали на годинник, очікуючи, коли ж нарешті скінчиться цей марудний день волевиявлення.

Нарешті у приміщенні з’явився голова дільничної комісії — він солідно походжав уздовж столів і про щось інструктував підлеглих. Почувши моє прохання пересадити спостерігачів у більш зручне для стеження за виборчою процедурою місце, голова категорчино відмовив: «Законодавство цього не перед­бачає». Справді, білоруський виборчий кодекс не містить якоїсь норми про місцерозташування спостерігачів за виборами. Втім, подумав я, якщо голові комісії нічого приховувати, то що заважає йому дозволити спостерігачам стежити за виборами на дільниці з більш зручної для цього позиції?

Фразу «Законодавство цього не передбачає» кореспонденту «УМ» доводилося чути за той недільний вечір не один раз. Такою була відмова на прохання надати інформацію про кількість виборців, які проголосували достроково вдома, тощо. Однак головною інтригою лишалося таке: на якій відстані від місця підрахунку бюлетенів дозволить голова розташуватися спостерігачам. Голова Центрвиборчкому Лідія Єрмошина напередодні кількаразово підкреслювала: підрахунок голосів буде відкритим і спостерігачі зможуть узяти участь у роботі дільничних комісій. Почувши моє запитання про це, керівник комісії знову згадав про «законодавство, яке не передбачає», але пообіцяв подбати про це наприкінці дня.

Несподівано на порозі стали люди, які змусили голову комісії змінити ставлення до спостерігачів, — подивитися, як проходять вибори, прибули посли Великої Британії Найджел Гугл–Девіс та Швеції — Стефан Еріксон. Для високих гостей вмить організували екскурсію по всіх закапелках дільниці. Амбасадори навіть спробували переконати керівництво комісії дозволити спостерігачам та журналістам перебувати поруч із місцем підрахунку голосів, посилаючись на вже нами згадану пані Ярмошину.

Посли розкланялися і поїхали далі, а нас «розставили» від столів рахувальників бюлетенів метрів за десять. «Це все, що ви нам дозволили?» — цікавлюся в голови комісії. Але він уже кудись летів і тільки відмахнувся від нав’язливого питання.

«Починаємо процедуру підрахунку голосів дострокового голосування. Панове спостерігачі, переконайтеся, що урна опечатана», — не говорить, а кричить один з членів комісії. Кричить не від надміру емоцій, а тому, що інаше ми його не почуємо. Ясно, що бінокля ніхто зі спостерігачів з собою не прихопив, тому переконатися, що бюлетені рахуються правильно і чесно, можливості не було. Здалеку ми бачили лиш спини членів комісії, які шаманили над бюлетенями. «Даруйте, але звідси нам нічого не видно», — пробую добитися справедливості. «Не заважайте роботі комісії», — не озираючись, відповідає хтось із них. Питати ще раз не хочеться — гляди, видворять за «невідповідну статусу спостерігача поведінку».

Підрахунок зайняв хвилин 40. Ще 20 хвилин знадобилося для складання протокола. Після того, як результати голосування вивісили на спеціальному стенді, стало зрозуміло, чому голова комісії тримав спостерігачів на такій віддалі. Кандидат від влади отримав на дільниці 784 голоси, опозиційний Алесь Міхалевич — усього 228. За кілька годин на прес–конференції голова ЦВК Ярмошина оголосила Місурагіна переможцем першого туру, а Міхалевичу віддала лише 14 відсотків голосів.

Утомившись від того фарсу, я побрів до комп’ютера — довідатися про «показники» на інших дільницях. За 110 депутатських місць боролися 70 представників об’єднаних демократичних сил. О першій ночі ЦВК оголосила проміжні результати виборів, які звучали як цілком остаточні: голосування визнано таким, що відбулося, ніхто з представників опозиції до парламенту не потрапив. Навіть лідери опозиційних сил, за підрахунками ЦВК, не могли скласти конкуренції представникам влади. Найбільше голосів набрав голова опозиційної Партії комуністів Білоруської Сергій Калякін — 15,6%.

О восьмій вечора в неділю на Жовтневій площі Мінська розпочалася акція протесту проти таких результатів виборів. У ній узяло участь близько тисячі свідомих. Пішли на площу Незалежності, де розташувалася ЦВК, помітингували, повернулися і... вирішили розходитися по домівках. Міліція та КДБ «протестантів» не чіпали. Утім учора міністр внутрішніх справ Володимир Наумов повідомив журналістам, що в прокуратуру передано матеріали за фактами масових безпорядків — для порушення кримінальних справ.

ВИСНОВКИ

Спостерігачі від СНД назвали вибори в Білорусі «відкритими й демократичними». А от місія ОБСЄ не визнала вибори такими, що відповідають стандартам цієї організації. Керівник місії Анн–Марі Лізен відзначила на вчорашній прес–конференції «поганий або незадовільний процес підрахунку голосів у 50 відсотках випадків». «Третина спостерігачів говорить про те, що їх не було допущено до спостереження, 40 відсотків спостерігачів сказали, що в них не було можливості повною мірою оцінити процес підрахунку. Це дуже низький рівень прозорості виборчої кампанії», — резюмувала пані Лізен. А загалом керівник місії «розчарована парламентськими виборами у Білорусі».