Днями в селі Великі Будища Диканського району урочисто відкрили Музей весілля. Стрічку на входинах перерізали справжні молодята — Марія та Денис Старостіни. Та все ж головними героями музейної експозиції, створеної за підтримки місцевої і районної влади, стали пращури тих земляків, які стають на весільний рушник у наш час, та... Історія. Адже Великі Будища — село козацьке. У середині ХVІІ століття воно стало сотенним містечком Полтавського полку. А козаки, як відомо, вміли гуляти весілля...
І якщо козацьких старожитностей тут, як кажуть, нині удень з вогнем не знайдеш, то давні обрядові пісні, весільні наспіви та приповідки у виконанні місцевого фольклорного ансамблю «Берегиня» допоможуть нащадкам лицарів волі відчути колорит і аромат тієї епохи, коли весілля ще не перетворилося на своєрідний парад гаманців, а кожна пісня чи навіть мовлене на ньому слово мали свій сакральний зміст. Як і кожна річ весільної атрибутики. От що, здавалося б, міг «розповісти» звичайнісінький ціпок у руках нареченої, з яким вона обходила подвір’я майбутніх гостей? Брала його, щоб не боятися вуличних собак. Але потім обов’язково кидала через батьківську хату: якщо ціпок перелетить на інший бік — сюди вже не повернеться. Провісником майбутніх статків на весіллі був кожух — головних винуватців торжества саджали на нього зовсім не випадково...
Весільні рушники в давнину були своєрідною енциклопедією минулого і майбутнього родини, її візитівкою. До речі, у Великих Будищах дівчина до заміжжя мала вишити 40 рушників і 12 сорочок. Частина з того «приданого» тепер поповнила музейну скарбницю. Разом із весільними сукнями (одну з них місцева мешканка Олена Кравченко зберігала вдома понад півстоліття. — Авт.) і старовинним ліжком, датованим 1926 роком, тепер тут можна побачити і свідоцтво про шлюб, і пожовклі світлини, й інші неодмінні атрибути одного з найзначущіших у житті людини обряду.
ДО РЕЧІ
До початку проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу Євро–2012 в Подільському районі Києва по вулиці Електриків відкриють музей «Перемога», присвячений військово–морській тематиці. Його «родзинкою» стане справжній підводний човен СС–130. Нині субмарина, яку декілька років тому подарувала нашій державі Росія, перебуває в Херсоні.