Держава — кандидату: тримай $800 на кампанію і ні в чому собі не відмовляй
Змучені постійними виборчими кампаніями українці були б дуже здивовані, опинившись зараз у якомусь білоруському місті. Про те, що в країні ось–ось відбудуться вибори, нагадують хіба що нечисленні інформаційні табло на виборчих дільницях. На вулицях не проходять пікети, бігборди не рясніють обличчями кандидатів, а на телебаченні частіше говорять про врожай зібраного зерна, ніж про важливу політичну подію в житті країни. Проводити масштабні рекламні кампанії депутатам не дозволяє закон. Парламентські вибори як нудний і нецікавий для виборця процес — суть політики Олександра Лукашенка, який вважає, що в Білорусі повинен бути тільки один публічний політик.
Механізм проведення цієї політики дуже простий. У Білорусі діє мажоритарна виборча система, тобто парламентаріїв обирають не за партійними списками, а від кожного округу. На 110 місць у Палаті представників (це нижня палата білоруського парламенту) претендує трохи більше, ніж 270 осіб. Кожен кандидат отримав від держави по 800 доларів на виготовлення агітаційних макетів і по п’ять хвилин ефірного часу для виступів на радіо й телебаченні.
Вкласти у виборчу кампанію власні кошти кандидати не можуть, адже це стане підставою для зняття їх із виборчих перегонів. А на 800 казенних «умовних одиниць», природно, неможливо купити додатковий час на телебаченні або орендувати місця для рекламних щитів на вулицях, залучити досвідчених дизайнерів і копірайтерів. Тож доводиться обмежуватись чорно–білими листівками, які розклеюють у під’їздах будинків або вкидають у поштові скриньки.
Телевізійну камеру більшість білоруських політиків бачать тільки під час запису свого телевізійного звернення до виборців. За відведених п’ять хвилин розповісти про деталі своєї програми складно, тож більшість обмежуються традиційними обіцянками на кшталт відкриття нових дитячих садочків чи асфальтування доріг. І перетворюються на стандартні «балакучі голови», які навряд чи здатні справити бодай мінімальне враження на виборця.
І один опозиціонер — у парламенті воїн?
І все ж білоруська опозиція пішла на ці «непомітні» вибори. На даний момент від Об’єднаних демократичних сил у виборчих перегонах беруть участь 77 осіб (раніше опозиція планувала закрити всі 110 округів), більшість із яких не збирається знімати свої кандидатури. Проте деякі партії демократичної коаліції закликають бойкотувати вибори. Зокрема, до цього закликали Білоруський народний фронт, «Молодий фронт» і партія Білоруської християнської демократії. Натомість Об’єднана громадянська партія, Партія комуністів Білорусі, Білоруська соціал–демократична партія (Громада) виступають за участь у виборах, наголошуючи на тому, що навіть один демократичний депутат зможе взяти під контроль виконавчу владу. Втім ініціатори бойкоту вважають, що влада, незважаючи на обіцянки, проведе вибори за своїм сценарієм, у якому опозиціонерам відведено роль рядових пішаків.
Для Європи головне не результат, а процес
Підстави для песимізму справді є. У дільничні виборчі комісії, на рівні яких зазвичай і відбуваються основні маніпуляції з голосами виборців, увійшли тільки кілька представників опозиції. Тож контролювати підрахунок голосів будуть ті люди, яких у комісії фактично призначили згори. Окрім того, білоруське законодавство значно обмежує права спостерігачів, які під час підрахунку голосів повинні перебувати на відстані щонайменше 10 м від членів комісії.
Майбутні парламентські вибори стануть для Білорусі іспитом на готовність до покращення взаємин з Європейським Союзом і США. Після того як президент Лукашенко помилував усіх політичних в’язнів, із Брюсселя та Вашингтона надійшли сигнали про те, що Захід готовий розпочати діалог із Білоруссю. Його успішність залежить від того, чи пройдуть вибори у відповідності до міжнародних норм. Причому, як заявив посол Великої Британії в Мінську Найджел Гугл–Девіс, для Європи важливий не результат виборів, а саме прозорість їх проведення.