Нагнали самогону

В альбомі є первак і легка сивуха

«Самогон не є моїм улюбленим напоєм. Це відбитки фізіологічних випробувань під час служби в радянській армії. Там усі пили саморобний напій, розбавлений з карбідом. Коли почув назву Karbido, то перше слово було «самогон», — згадує передісторію Андрухович. — У цій метафорі не тільки саркастичний зміст. Самогон наснажений енергією, він постійно булькає по трубках і йде до якоїсь мети».

За словами письменни­ка, програму альбому він склав за концепцією. «Завершуємо дуже меланхолійно піснею невідомого автора «Зелена ліщинонька». Це була моя потаємна мрія, щоб її хтось записав, але оскільки пісні ніхто не знає, довелося мені. Почув її від Ігоря Смичика (Смичка), про якого докладно написав у «Таємниці». Він був прекрасним музикантом і часто «Ліщиноньку» ми горланили по півночі», — додає Андрухович.

Хлопці з гурту Karbido кажуть, що спершу хотіли взяти тільки вірші Юрка Андруховича, та виявилося, що він непоганий вокаліст. Ігор Гавліковський (гітара), Марек Отвіновський (бас), Павел Чепулковський (ударні) і Томаш Сікора (електроніка) в Польщі знані як творці музичного супроводу до експериментальних театральних спектаклів, кіно– та мультиплікаційних фільмів. Познайомившись із Андруховичем, вирішили також і до його поезії «злабати» музичноальтернативний сплав, в якому виразно домінують рокові та фрі–джазові елементи.

«Мертвий півень» би заплакав

У Київському молодому театрі в понеділок Андрухович із Karbido наливав слухачам повні вуха музичного самогону. То була ціла театральна вистава з відеоартом. Під кожну композицію на екрані збоку сцени змінювалися уривки фільмів, старих фотографій і прямої трансляції виступу.

Джаз — то сила, його по нотах не зіграєш. Як казав режисер Клім, у джазі має кожна струна звучати так, ніби вона березневий кіт. Важко повірити, але хлопцям це вдалося. Спершу вони грали свої композиції, які не входять до альбому, щоб київська публіка змогла зрозуміти, з яким «м’ясом» має справу, а потім хтось із балкона крикнув: «Юрку!» — і на сцену вийшов тепер уже соліст Андрухович. Начитував і співав добре відомі вірші. Якби на тій презентації був Місько Барбара з «Мертвого півня», він би викликав Юрка на дуель. Колись у них була домовленість, що Андрухович пише «Пісні для Мертвого півня», а Місько їх співає. Про те, що до мікрофона дотягнеться й поет, тоді не йшлося. А тепер Юрко переспівує під джаз рядки, від яких скаженіють дівчата на концертах у «півнів»: «Знову к.. радіо, телебачення к.., преса...», «Сто баксів на місяць — і всі тебе...». Андрухович не планує підкоряти сцену в ролі вокаліста. «Відіграю цей тур, а далі шукайте «Самогон» у музичних магазинах», — каже письменник.