«Україна молода» не складала рейтинг найбільш ідіотських ідей та вчинків Леоніда Черновецького (більш «парламентського» слова тут ніяк не підбереш). Хоча можна було б пригадати і намір запустити поромну переправу через Дніпро, і перетворення ще донедавна «нормальних» комунальних ЗМІ у інвалідів підлабузництва. Можна по–різному оцінювати прийнятий Київрадою бюджет міста, скандали з відведенням земельних ділянок, забудову історичних частин столиці, продаж «Київгазу» та «Київводоканалу» тощо. Планка царя Мідаса (це коли ти псуєш усе, до чого не доторкаєшся) була піднята Черновецьким так високо, що побити власний рекорд у «мера всіх киян» не було жодних шансів. Але ні, він зумів. На порядку денному — ідея скоротити кількість міських районів з десяти «штук» до п’яти. Браво, Леоніде Михайловичу, гірше просто нікуди! А можна попросити на біс віддати Лавру Сандею Аделаджі? Просто так, для симетрії вчинків. Києву втрачати вже нічого: ми стояли на межі прірви і зробили великий крок уперед.
Слони та межа людської спритності
Щоб зрозуміти, чим обернеться для киян скорочення районів, уявимо ситуацію, в якій стовідсотково бував кожен з нас. Припустимо, вам треба оформити якусь довідку (будь–яку — пов’язану з пенсією, субсидією, приватизацією, вступом у права власника тощо) у відповідних органах державної влади. Скільки раніше ви стояли в черзі? День? Два? Тепер ми записуватимемось на право зайти в чиновницький кабінет, мабуть, за тиждень. Чи за півроку, як у радянські часи на меблевий гарнітур. Ви чекаєте, доки районний суд розгляне вашу справу? Запасіться терпінням, кросвордами і довгими роками життя — скоро діло не піде. Те саме буде з відділеннями Бюро технічної експертизи, пенсійними фондами тощо. Менше районів — менше задіяних в їхніх адміністраціях кадрів. Менше кадрів — менше обсяг наданих послуг. Київ з міста–героя стане містом–гемороєм. На жаль.
А все тому, що пан мер надумав провести люстрацію кадрів і позбутися людей, з якими він має затяжні та виснажливі конфлікти. Позбутися голів районних рад разом... з районами Києва. Більше року тривало протистояння Черновецького з Олександром Сотніковим (Дніпровський район), а переміг у ньому таки мер: він посунув Сотнікова і призначив на його місце свою людину. Відтак тривала епопея з Володимиром Мазепою (Святошинський район), Євгеном Романенком (Подільський район). Зрештою, щоб не вести набридливі війни, Черновецький придумав ліквідувати потенційних супротивників як клас.
Один із його замів Володимир Головач живописав нововведення шефа так: Київ нагадуватиме квітку з «серединкою», яка водночас є центром, і чотирма «пелюстками», які покриють собою простір правого і лівого берега. Загалом з 1 січня наступного року планують ліквідувати Голосіївський, Дніпровський, Подільський, Святошинський та Шевченківський райони. Залишаться Деснянський, Дарницький, Оболонський, Печерський та Солом’янський. Центром «квітки», очевидно, буде Печерськ, а інші чотири райони впадуть гігантськими «пелюстками»–простирадлами на два боки від Дніпра.
Взяти та й усе поділити!
Зрозуміло, що Черновецьким рухає одне бажання — розставити скрізь бажаний йому адмінресурс. Дехто з експертів пов’язує це з наміром київського голови спробувати свої сили на президентських виборах (навіть якщо це не так, президентські вибори — значимий фактор для очільника столиці країни). Інші зазначають, що у скаліченого екскаваторами Києва катастрофічно закінчується земля під забудову (все ж таки місто не гумове), тож тими золотими окрушинами, які ще залишаються, мусять розпоряджатися «правильні» люди — люди мера — без сентиментів до якихось там історичних цінностей абощо.
Опоненти Черновецького в Київраді (а це — фракція Блоку Кличка в повному складі, лідери столичних БЮТівців та столичних «литвинівців», частково — «регіони», і, звісно ж, голова «приреченого» Шевченківського району Віктор Пилипишин) уже висловились категорично проти перекроювання Києва. Втім, навряд чи це справить на Черновецького відповідне враження. Коли він іде до мети, то не бачить перед собою перешкод. Тим паче після останніх виборів, які додали швидкості його ногам і самовпевненості його характеру.
