Не підмажеш — не поїдеш

На сьогодні депутати Київради ще не ухвалили жодного рішення з приводу підвищення вартості проїзду в комунальному транспорті. Але незабаром, очевидно, ухвалять. Бо тиск, який на них чинять комунальники, зіграє роль краплі, що точить камінь. Ба, навіть не однієї краплі, а цілого осіннього дощику, який нудно стукає в шибки вікон із одним і тим самим мотивом: гроші, гроші, гроші...

«Гідну зарплатню транспортникам!», «Київ­ський метрополітен — на межі зупинки!», «З 1 вересня кількість потягів скорочено. Далі — зупинка!» — з такими плакатами комунальники стояли під стінами мерії в очікуванні свого «месії». «Месією» став секретар Київради Олесь Довгий, який пообіцяв транспортникам, що буквально зараз же піде створювати якусь комісію з вивчення ситуації і що інтереси працівників цієї галузі неодмінно будуть ураховані.

Сценарій, за яким розгортаються події у сфері комунального транспорту, дуже нагадує нещодавні попередження про те, що борошна в Києві лишилось на тиждень. Після істотного підняття ціни на хліб борошно знайшлося, і пристрасті нібито вляглися. Залишився лише неприємний осад — адже Черновецький і його люди обіцяли зупинити подорожчання хліба. Так само «отці» міста гарантували теперішні ціни на проїзд, наголошуючи, як на власному досягненні, на тому, що метро в Києві — найдешевше в Україні.

Депутатка від Блоку Кличка Наталія Новак зазначила, що вся акція під стінами мерії — замовна і спланована заздалегідь, причому аж ніяк не найбільш зацікавленою стороною. Просто декому вигідно брати гроші двічі — з кишень городян та з міського бюджету, який виділяє дотації на утримання комунального транспорту.

Проте голова профспілкового комітету працівників метрополітену Сергій Болтинюк стверджує, що дотацій від міста його колегам вистачає тільки на першочерговий ремонт. Поза цим — підприємство абсолютно не розвивається. А собівартість перевезення одного пасажира при цьому становить 1,7 гривні, каже Болтинюк.

А от лідер столичної фракції БЮТ Олександр Зінченко вважає, що спочатку слід підвищити якість наданих послуг, а вже потім вимагати за них розрахунок. Окрім того, чому одна поїздка в метро мусить коштувати саме 2 гривні? «Чому не 2,5, не 5 або не 1 гривню? — Будь–яке рішення має бути зрозумілим для громади. А точка зору політиків нас буде цікавити в останню чергу — політики в метро та тролейбусах не їздять», — резонно зазначає Зінченко.