Нещодавній Указ Президента Кучми «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян та нормалізації життєдіяльності м. Мукачева Закарпатської області» саме стабільності й забезпечення тих самих конституційних прав для більшості мукачівців і не приніс. Під час «відпрацювання» вищеназваного yказу застосовують методи, які не збільшують довіри населення до новопризначеної влади Мукачева. «Об'єднані есдеки», взявши силою владу в місті над Латорицею, почали з кадрової чистки. Неугодних ставлять перед фактом: або ти з нами, або «летиш» з роботи. Опинившись перед таким непростим вибором, багато хто змінює свої погляди в угоду СДПУ(о). Але є й люди, котрі не скорились диктату сили й не зламалися. Не піддався тиску й залишився вірним собі сьогоднішній наш співрозмовник — Євген Жупан, лікар вищої категорії, головний дитячий анестезіолог області, до недавнього часу — завідувач реанімаційним відділенням обласної дитячої лікарні, депутат облради, голова депутатської групи «За демократичне Закарпаття».
— Один із пунктів наказу № 836 від 29 грудня 2003 року «Про проведення перепрофілювання ліжок в ОДЛ», який підписав тодішній головний лікар Юрій Кохан (нині — перший заступник в. о. міського голови, ставленика СДПУ(о) пана Опачка. — Авт.), гласить: «Перевести Жупана Є. Є. на посаду лікаря-ординатора реанімаційного відділення». Веду до того, що СДПУ(о) не боїться проблем, які виникнуть після такого непопулярного кроку щодо вас...
— Дійсно, я чогось досяг у своїй роботі, яку люблю, і став дитячим лікарем за покликом душі. 26 років очолював реанімаційне відділення ОДЛ, був організатором і піонером цієї справи в нашому краї: займався навчанням кадрів, пошуком апаратури. До речі, за всі роки не маю жодної догани. Але, як бачите, професіоналізм без членства в СДПУ (о) нічого в нас зараз не вартий. Неозброєним оком видно, що позбавили мене посади з політичних мотивів. Не буду заперечувати, що, окрім медицини, я брав і беру активну участь у громадсько-політичному житті краю вже більше 10 років, маю свою думку й сміливо говорю про те, в що вірю. Це моє право, гарантоване українською Конституцією і Богом. А чому не побоялись мене змістити з посади? Мабуть, щоб залякати інших і зробити моїх колег ручними. Погодьтеся, це вагомий аргумент для залякування. Люди думають, якщо вони Жупана змогли звільнити, то просто розправитись iз кожним неугодним. Хоча я, в принципі, передбачав подібний розвиток подій...
— Як розгорталися політичні цькування?
— Брутально й цинічно... Найбільше старався заступник голови облдержадміністрації Іван Рогач (колишній однокурсник Євгена Жупана. — Авт). Неодноразово при зустрічах на сесіях облради він відкритим текстом говорив, що я дозволяю собі висловлюватись не так, як їм хочеться, і що не працюватиму в новому хірургічному корпусі, будівництво якого я відстоював при будь-якій владі, коли інші ховали голову в пісок. З приводу цих неприхованих натяків високого посадовця я мав розмову навіть з «губернатором» Іваном Різаком. Не робіть з цього проблеми, заспокоював мене Іван Михайлович. Ну а справді серйозні проблеми почалися, коли я підтримав на попередніх виборах висуванця «Нашої України» Василя Петьовку, а не провладного кандидата Ернеста Нусера. Найбільше роздратувала обласну владу моя участь у мітингу на підтримку Василя Петьовки, який відбувся 29 грудня минулого року. Вночі 28 числа мені терміново зателефонував пан Рогач і сказав: «Ти що там збурюєш людей, що там виступаєш...» Вкотре довелося чиновнику чемно відповісти, що ніхто людей не збурює, це люди обурені указом Президента про зняття законно обраного мера Василя Петьовки. «Ну дивись, дуже там не мітингуй, завтра щоб був на роботі, знаєш, що тебе чекає...» На ці зауваження вже довелося відповісти трохи різкіше і нагадати чиновнику про те, що я вирішую особисто, що робити й куди йти. А щодо роботи, то в той період я був у відпустці. Загалом ніколи не дозволяв собі використовувати робочий час для громадсько-політичної діяльності.
— Наказ, згідно з яким вас звільнили й перевели на посаду лікаря-ординатора, має непереконливу мотивацію.
— Там узагалі її немає... Якщо планується якась реорганізація реанімаційної служби, то в першу чергу начальник мав би знати про це як мінімум за два місяці до того, бо мене переводять із більшої зарплати на меншу. Але ніхто мені не повідомив, що ви, Євгене Євгеновичу, вже не будете завідувати відділенням. Відразу після мітингу було видано наказ, підписаний 29 грудня, а я був з ним ознайомлений аж 12 січня 2004 року. Та й реорганізації ще ніякої немає, бо хірургічний корпус ще не здано в експлуатацію. Словом, це відверта політична розправа наді мною.
— Ви належите до тієї, на жаль, нечисленної категорії людей, які дозволяють собі таку розкіш, як говорити те, що думають. Воно того варте?
— Думаю, що так... Якщо всі будемо мовчати, то перетворимось на націю злиденних прохачів, якою легко управляти і маніпулювати. І нас чекають ще страшніші часи, як були при Сталіні. Мовчазним і заляканим людям демократія не світить.
— Як будете реагувати на звільнення, змиритесь чи будете боротись?
— Буду відстоювати свої права. Бо коли використовують проти тебе грубу силу, то відсіч давати потрібно. Вже звернувся до Уповноваженої Верховної Ради з прав людини Ніни Карпачової, де мотивував своє звільнення як політичну розправу. Також подаю в суд на ОДЛ за незаконність звільнення і відміну наказу, який підписав пан Кохан (до речі, поки адміністрація ОДЛ ігнорує судові засідання з невідомих причин. — Авт.). Моя честь і гідність принижена і як лікаря, і як громадянина, тому не здамся...
Розмовляв Іван КОРОЛОВИЧ.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
