Скандал а la Мельниченко

      ...Позавчора ввечері, напередодні приїзду Леоніда Кучми в Німеччину, до берлінської студії радіо «Німецька хвиля» завітала людина, котра представилася генералом розвідки і радником посольства України в Німеччині Валерієм Кравченком. Цей чоловiк попросив ведучого надати йому кілька хвилин ефіру, аби оголосити заяву.

      «Я, генерал Валерій Кравченко, володію матеріалами про злочинну діяльність режиму Кучми. Ці матеріали доводять, зокрема, що його підлеглі, голова Служби безпеки України Ігор Петрович Смешко, а також керівник Головного управління розвідки Олег Григорович Синянський, порушуючи Конституцію України й закон про розвідувальні органи України, віддають розпорядження своїм співробітникам за кордоном слідкувати за депутатами Верховної Ради України від опозиції, а також за членами уряду від міністрів і вище», — розповів генерал розвідки в ефірі «Німецької хвилі».

      Валерій Кравченко також повідомив, що має відповідні розпорядження із спеціальним грифом — «для службового використання». Серед розпоряджень, котрі він отримував, була вказівка стежити за підготовкою форуму, який організовував блок Віктора Ющенка «Наша Україна». І хоча форум готувався в Києві, Кравченко мав проводити розвідувальні роботи в Німеччині. На питання ведучого про те, чи виконував він вказівки з «моніторингу» опозиції, генерал розвідки відповів: «Звісно, ніяких». «Існує закон про розвідувальні органи України, який було ухвалено в березні 2001 року і який підписав Президент Леонід Кучма. За цим законом, я як співробітник розвідки не маю права втручатися в політичну діяльність нашої держави, а тим паче слідкувати за представниками опозиційних партій», — пояснив свою поведінку Валерій Кравченко.

      Одразу після появи в інтернеті цитат з ефіру «Німецької хвилі», Служба безпеки України поширила заяву, в котрій назвала одкровення Кравченка «абсурдними». Проте підтвердила, що цей пан донедавна працював при українській амбасаді в Німеччині: «Генерал-майор Кравченко В. М., 1945 р.н., є співробітником СБУ, який до недавнього часу виконував обов'язки офіцера безпеки посольства України в Німеччині (м. Берлін). 11 лютого цього року він отримав розпорядження прибути до м. Києва у службове відрядження для вирішення питання про його подальше перебування на посаді, у тому числі з урахуванням його віку та стану здоров'я. У зв'язку з відмовою В. М. Кравченка виконати відповідний наказ МЗС України 16 лютого відбулася заміна цього співробітника новим офіцером». Тому, стверджують речники СБУ, «мотивом поведінки В. М. Кравченка є особисті меркантильні інтереси щодо можливого припинення його закордонного відрядження». Сам Кравченко в коментарі «Німецькій хвилі» повідомив, що звільнився з роботи в посольстві за власним бажанням.

      У принципі, іншої реакції від СБУ і не слід було очікувати: хто в такому схоче зізнатися? Подібні заяви від усього силового корпусу держави ми вже чули після оприлюднення плівок Мельниченка.

      Валерій Кравченко повідомив, що готовий передати матеріали, котрі він має, представнику Генеральної прокуратури України та в Комітет Верховної Ради з питань прав людини. Речник Генпрокурора Оксана Соколова повідомила в коментарі «УМ», що «Генпрокуратура розглядає усі документи, які надходять, у встановленому законом порядку». А документів, додала пані Соколова, від Кравченка ще не надходило.

      Цікаво, що майже одночасно з ефіром Кравченка, у Києві в зручних шкiряних кріслах президентського кабінету Кучма проводив зустріч із Смешком. За «протокольним» повідомленням прес-служби гаранта, після зустрічі Л. Д. підписав Указ «Про додаткові заходи щодо дальшої демократизації суспільства та посилення цивільного контролю за діяльністю правоохоронних та розвідувальних органів України», яким вивів зі складу інших органів держвлади «нишпорок» від СБУ. Що лишилося за ширмою повідомлення прес-служби, можна тільки здогадуватись.

ЦИТАТА:

Юрій Луценко, народний депутат, фракція СПУ:

      «Заява Кравченка засвідчує, що Микола Мельниченко — не один. Влада мусить усвідомити, що майорів на всіх вистачить, і все таємне рано чи пізно стане явним».