По слідах секретної концепції

Статус Почесного гостя на престижних ярмарках — це той джокер, що випадає національному гравцеві на конкурентному ринку. Зумієш ним розпорядитися — і твій експорт (товарів, ідей, іміджу) різко піде вгору. Виглядає цей шанс як режим найбільшого сприяння, що надають організатори головному експонентові: вагомі пільги з оренди виставкових площ, пріоритет у програмі заходів, мобілізація преси. Не лінуйся — користай!

Як ото скористався Китай, коли торік був Почесним гостем на Московському книжковому ярмарку. Його гостьова програма була настільки звабливо–переконливою, що за минулий по тому рік у Росії вийшло більше перекладів із китайської літератури (не лише художньої, а й історичної, філософської, економічної), ніж за багато попередніх років разом узятих. Нині, наприклад, презентуватиметься підготовлена росіянами енциклопедія «Китай» та кілька книжок зі спеціально заснованої серії досліджень «Китайський марафон». І це — доробок лише одного видавництва «Алгоритм» (Москва).

2007–го китайські книжки експонувалися на величезній площі у 1000 квадратних метрів. Почесний гість Україна пішов далі: посів цілий павільйон на московській ВДНГ (який, до речі, колись споруджувався за рахунок бюджету УРСР і мав однозначну наз­ву «Україна») — а це 1500 «квадратів»! На такій площі можна, либонь, зреалізувати найсміливішу ярмаркову концепцію.

І така концепція у Держ­телерадіо, якому Кабмін доручив якісно підготуватися до ММКВЯ (включно з розробкою концепції), безперечно, є. Але вона засекречена: на офіційному сайті Держтелерадіо, який і створений затим, аби інформувати громадян про заплановане і зроблене, — анічичирк. Жодного тобі брифінґу чи прес–конференції про те, хто і як — від нашого з вами імені — представлятиме Україну в Москві. Лишається пересвідчитися на власні очі (що й робитиме спеціальний кореспондент УМ» у Москві), наскільки дбайливо і перспективно використали чиновники немалі бюджетні кошти, виділені державою на акцію «Почесний книжковий гість».

Єдина попередня інформація — план українських заходів, розміщений не в Україні, а на сайті ММКВЯ. Прогуляймося цим анонсом?

Офіційним відкриттям Днів книжкової України буде «круглий стіл» «Про перспективи розвитку книговидання та проблеми читання на теренах країн пострадянського суспільства». Таке формулювання одразу ставить нас у слабку позицію. По–перше, терміном «книговидання» уже давно не оперують у розвинутих країнах, бо означає він суто технічну складову головного й вирішального поняття «книжковий бізнес». По–друге, багаторічне спостереження за діяльністю організаторів цього «круглого столу» — Держтелерадіо та Книжковою палатою — переконують, що на «проблемах читання» тут розуміються ще менше.

Отже, на «нашому» ж «круглому столі» нам заплановано ролю учнів. Зрештою, і це непогано, бо повчитися в росіян є чому. Але чи прийдуть до нас «учителі», коли водночас відбудуться власне «російські» «круглі столи» з набагато конкретнішою і професійнішою чергою денною: «Актуальні проблеми якості масового читання в Росії» або «Яке читання, як і навіщо ми просуваємо? Проблеми реалізації Національної програми підтримки й розвитку читання та формування регіональних програм у цій царині».

Проте інший «круглий стіл» в українському павільйоні напевне матиме аншлаг: «Україна та Росія: чи знаємо ми один одного?» — його модератором буде Сєргєй Чупрінін, головний редактор московського журналу «Знамя», вересневе число якого присвячено саме цій гарячій темі. Так само можна спрогнозувати успіх «круглого столу» «Українська література російською мовою», до участі в якому запрошено відомих московських перекладачів з української та директорів тих видавничих брендів, які ті переклади опублікували (модеруватимуть Наталка Сняданко та Сергій Жадан, чиї перекладні книжки присутні нині на російському ринку).

Привабливо виглядає анонс ще одного «круглого столу»: «Нове українське кіно в Росії» за участю Андрія Кокотюхи та Ірен Роздобудько, чиї твори екранізовано на початку літа. Але тут з’являється несанкціоноване запитання: а чому в українській програмі немає власне показів новітнього українського кіна? Адже Міністерство культури — також серед співорганізаторів національної гостьової акції. Не зазначено також і мистецьких, фотовиставок — невід’ємних складових стандартної програми почесного гостя.

У російській пресі уже з’явилося зацікавлене очікування анонсованої презентації книжки Тіни Кароль, добре відомої тамтешньому слухачеві. Зазвичай, цікавляться росіяни нашою «історією з географією» — тому, гадаю, не минуть безслідно представлення книжок видавництва «Києво–Могилянська академія» (двотомова «Історія українського козацтва» та «Голодомор 1932—1933 років в Україні. Документи і матеріали); видавництва «Балтія–Друк» (альбоми «Україна. Природа, традиції, культура» та «Коло вічності українських Карпат») та ілюстрованої енциклопедії «Нариси з історії костюмів» від видавництва «Мистецтво». Російські поціновувачі «товстих» журналів ревно стежать за київським журналом російськомовної літератури «Радуга», інколи ставлячи його за приклад своїм «Новим мірам». Очевидно, привабливою для російського глядача будуть і презентації Андрія Куркова, до якого місцева критика завжди «дихає небайдуже» (можливо, через те, що перекладені книжки А. Куркова успішно конкурують на західних ринках з Акуніним, Пєлєвіним та Марініною?)

Але — знову «ліве» запитання: а чому в українській програмі не заявлені інші письменники першого ряду? Де Забужко, Андрухович, Дяченки, Дереш — добре відомі сусідньому читачеві? Їхня гостьова участь неабияк додала би нам конкурентоздатності. Бо ж змагатися за увагу відвідувачів та понад 800 акредитованих на ММКВЯ журналістів нам прийдеться у жорсткому фестивальному графіку, насиченому добре знаними й українському читачеві іменами. Вже у перший день ярмарку «сенсаційний інтерактивний проект» презентує Борис Акунін. Ми ледь встиг­ли прочитати «Махна» (Москва: АСТ, 2007) Міхаїла Вєллєра, а він пропонує вже нову книжку. Новинка від Віктора Єрофєєва «Свет диявола» анонсована як «містичний рентген світової душі». Дмітрій Биков представлятиме книжку «Был ли Горький?». Сергій Лук’яненко підписуватиме щойно надрукованих «Конкурентов». А ще ж найсвіжіша паралітература від гедлайнерів книжкової моди Оксани Робскі, Сєргєя Мінаєва та Ксєнії Собчак. Ну й — куди ж без неї, — Дарія Донцова з новим романом «Инь, янь и всякая дрянь».

А ще — зіркові гості з «далекого зарубіжжя»: француз Бернард Вербер, серб Горан Петрович та «вихователька» вже не одного покоління читачів і глядачів — авторка циклу романів про Анжеліку (котра маркіза янголів), Анн Голон. Це, як заявлено, автор №1 на нинішній ММКВЯ. До речі, привезло її до Москви харківське видавництво «Книжковий «Клуб сімейного дозвілля». Але чомусь в українській програмі про це — ні півслова. Ще одна чиновницька загадка, задля розв’язання якої спеціальний кореспондент і вирушає до Москви.