«Років 25 тому я подивився фільм режисера Віктора Івченка «Іванна», де Шептицький показаний дуже негативно, — розповідає співавтор сценарію фільму «Владика Андрей» Михайло Шаєвич. — Коли Олесь Янчук запропонував мені написати сценарій і я познайомився з матеріалами, то зрозумів, наскільки була спотворена інформація про цю постать. Захотілося зробити фільм, який торкався б людської душі». Отож в одному з перших епізодів фільму малий Роман Шептицький із матір’ю молиться у храмі. На мить хлопчик ніби переноситься в інший світ. Мати каже: «Це ти був у руках Бога». Опісля весь народ український був у руках владики Андрея як Божого посередника.
Головний консультант фільму Оксана Гайова, яка 18 років працює над дослідженням життя й діяльності Андрея Шептицького у Львівському історичному архіві, каже, що не було ділянки в житті українського народу, до якої не був би причетний митрополит Андрей. Перші українські школи, справа українського університету, народні лічниці для незаможних, національний музей і перші в Західній Україні природні заповідники... Владика дбав про церковну єдність і взаєморозуміння між народами. У 1928 році Гуцульщину накрила величезна повінь. Митрополит відразу організував моральну і матеріальну допомогу потерпілим. Коли в радянській Україні влада влаштувала Великий голод, митрополит, який мав значний авторитет у світі, звернувся до Ліги націй із проханням протистояти народовбивству. А в роки Другої світової війни він звертався до нацистських лідерів із вимогою припинити вбивство євреїв і рятував єврейських дітей.
Неможливо показати весь спектр діяльності владики у двогодинній стрічці. Про його постать варто створити серіал. Архівних документів і наукових досліджень для цього вистачить. Хоча багато документів і особистих речей митрополита досі сховано в архівах Росії — їх забрали туди як «трофеї» при окупації 1915 і 1939 років. У 1939 році, коли у родовому маєтку в Прилбичах розстріляли молодшого брата Шептицького Леона і його дружину Ядвігу, звідти забрали родинний архів, а маєток підірвали. Зруйнували родинну каплицю—усипальницю, де були поховані батьки митрополита. Тому «Прилбичі» довелося знімати в Судовій Вишні.