Двоколісний піст

Учора від пам’ятника Григорію Сковороді в Києві розпочав своє багатоденне велоголодування Влад Нікітенко. Він збирається проїхати Україною 4000 кілометрів. Маршрут пройде західними областями та закінчиться у Севастополі. За його розрахунками, подорож триватиме 40 днів, і за весь цей час Влад не збирається вживати нічого, окрім води. Зі столиці велоголодувальника проведуть хлопці з Асоціації велосипедистів Києва, а далі він мандруватиме наодинці.

Чоловік вважає себе винахідником нового екстремального виду спорту — «ханрайдінгу» (від англійських слів hungry та riding, тобто «голодне катання». — Авт.). Уперше Влад голодував у 2003 році, коли працював журналістом і його звинуватили у наклепі на суддю. «Я був упевнений: якщо хтось, навіть суддя, є мерзотником, то маю повне право про це говорити», — каже він. Тоді ж відмовився і від російського громадянства, тому наразі не вважає себе громадянином будь–якої країни.

Та, як не дивно, згодом голодування сподобалося. Велосипедист помітив, що став краще себе почувати. Тоді пан Нікітенко здійснив п’ять голодних велопробігів, написав і видав книжку про голодування , а у далекій перспективі планує голодний підйом на Еверест. «Думаю, це цілком можливо, бо в стані голодування різко зменшується потреба в кисні», — стверджує Влад. І не приховує того, що йому подобається в Україні: «Тут дихається легше. У Росії такої свободи слова нема». Крім того, помічає й інші відмінності від російського буття. Приміром, саме у нашій державі він вперше їхатиме у шоломі, бо вже обізнаний зі специфікою українського дорожнього трафіку. Також уперше з «ханрайдером» у мандрівці буде ноутбук. Тож усі події обіцяє публікувати в своєму блозі.

Своїми поїздками колишній росіянин прагне зруйнувати стереотипи, що склалися у російських громадян щодо українців, з котрих російські ЗМІ, за його словами, роблять ворогів. Інша його мета — привернути увагу громадськості до цензури в Росії: за кожен кілометр, що «зникне» під колесом велосипеда, він зараховуватиме копійку. Згодом із цих копійок виросте «пам’ятник свободі слова в Росії». Окрім того, Влад хоче популяризувати голодування та вивчити українську мову.

Місце початку подорожі Владислав обрав не випадково. Григорія Сковороду він вважає своїм однодумцем, а велосипед — найбільш філософським засобом пересування.