Зі Степаном Хмарою тяжко сидіти на лаві перед Верховною Радою і обговорювати життя–буття. Всі витріщаються на знакову особистість і навіть вимагають відповіді на запитання: «Той Хмара, який по телевізору, — це ви?». Наступний сплеск цікавості: «А звати вас як?» — ламає струнку лінію домашніх заготовок кореспондента «УМ». Так, Хмара — це бренд. Навіть коли без імені і без «по батькові». Сам зірковий співрозмовник до слави байдужий. «Подивіться он туди, — вказує 70–річний пасіонарій на злощасний будинок на Грушевського, 9, — чому його не знесли? Чому кияни це допустили? Чому досі ніхто не в тюрмі?!» Так ми починаємо мусувати тему «що держава винна людині і що людина винна державі», плавно підходячи до головного приводу зустрічі — 17–ї річниці Незалежності України. Тієї, до проголошення якої Степан Хмара мав безпосереднє відношення як народний депутат I (тоді XII) скликання, активіст Народної ради.

Чи існує демократична коаліція у ВР після того, як на початку червня із неї вийшли БЮТівець Ігор Рибаков та «самооборонець» Юрій Бут. У цьо­му мають великі сумніви опозиціонери з Партії регіонів. Мовляв, після демаршу двох депутатів коаліція нараховує лише 225 багнетів, а це лише половина депутатського корпусу, а не більшість. Саме тому 105 «регіоналів» звернулися до Конституційного Суду з проханням дати офіційне тлумачення терміну або змісту поняття «коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України» з урахуванням конституційного положення про встановлення мінімального кількісного складу коаліції.

Юлія Тимошенко «з величезною повагою ставиться» до Президента. І зробить усе, щоб зберегти демократичну коаліцію. Тому й не відповідає на закиди Банкової, незважаючи на їх серйозність. У цьому Прем’єр–міністр запевнила делегатів IX Всесвітнього конгресу українців, на який, до речі, прийшла з Віктором Ющенком. Колишні лідери Помаранчевої революції й у залі сиділи разом, тішачи око співвітчизників і представників української діаспори. А ще їх мала потішити заява Тимошенко про те, що її амбіції не завадять висуванню єдиного кандидата від демократичної коаліції на наступних президентських виборах.«Ми зобов’язані зберегти єдність нашої коаліції», — наголосила пані Юлія, наз­вавши «саме єдність і дієздатність коаліції запорукою української незалежності».