Це історія взаємин професора коледжу Девіда Кепеша (Бен Кінгслі) і його студентки Консуели Костілье (Пенелопа Крус). Дія відбувається в хаотичному і водночас романтичному Нью–Йорку. Новий навчальний рік, перша лекція. Він — викладач, імпозантний і вельми привабливий, незважаючи на зрілий вік, чоловік. Вона — молода красуня, пристрасна і відкрита. Вже на лекції між ними спалахнула іскорка. Хоча, здавалося б, що спільного може бути у цих людей? Професор Кепеш, який залишив дружину і дитину заради недовгострокових і бурхливих романів, людина, що дотримується позиції повної сексуальної свободи. І Консуела — благородна і відкрита, дочка католиків кубинських іммігрантів. Але героїв притягує, наче магнітом, — вони захоплюються, обожнюють один одного, не можуть і дня прожити, не чуючи улюбленого голосу, не відчуваючи ніжних поцілунків...

Після останньої прем’єри театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв», вистави «Біла ворона», минуло вже три роки. І цей тайм–аут для поціновувачів творчості відомого акторського дуету видався дещо задовгим. Бо панове Богдан та Анатолій разом зі своїм третім театральним побратимом Мирославом Гринишиним намагалися зберігати традицію нової вистави в День Незалежності. Із «Запорожцем за Дунаєм» ось вийшла затримка, хоч оперу Семена Гулака–Артемовського партнери облюбували давно. Але було вирішено, що відомий сюжет варто суттєво підкоригувати, а тому з прем’єрою й не поспішали.
Судячи з назви, «пройшлися» по класику таки добряче. Як пояснює ці філологічні імпровізації Богдан Бенюк, вони відштовхувалися від того факту, що козак, який жив на Задунайській січі, звався задунайцем. Вирішили, що така вистава аж ніяк не може обійтися без рукопашних боїв, а декорації нагадуватимуть інтер’єр турецького гарему. Султана Сулеймана Махмуда ІІ зробили нащадком Роксолани. Як розповів Анатолій Хостікоєв, цей відомий персонаж має українське коріння. «Інакше ми не могли пояснити фрагмент, коли козак Карась напідпитку приходить у палац і співає із султаном. Я довго думав, хіба ж султан міг пити горілку з Карасем. Запитав у товариша, історика Олександра Бобишкіна. Він підтвердив, що в жилах Сулеймана могла текти кров пра–пра–пра–бабусі Роксолани», — озвучив свої думки з приводу Хостікоєв.
Отже, спектакль обіцяє стати одкровенням як для знавців українського оперного мистецтва, так і для істориків...
З Богданом Бенюком ми зустрілися в гримерці Театру ім. Лесі Українки за кілька днів до прем’єри: гример «ліпила» образ Карася, прилаштовуючи йому накладні чуб та вуса, я ж розпитувала про «Задунайця...» та інші проекти, над якими працює Богдан Михайлович.