Україна «настовбурчується» ракетами?

Прорахунок Грузії, керівництво якої, очевидно, розраховувало на заступництво міжнародної спільноти в ході осетинської операції та російської агресії, продемонстрував українським військовим, що поки дипломати фехтують перами, армії не варто розслаблятися і далеко відкладати автомат: у сучасному світі може трапитися все. Цього тижня погляд звернули на Крим, де, за деякими прогнозами, може повторитися «грузинський сценарій». Після п’ятничної показової перевірки військ протиповітряної оборони на Київщині, заступник начальника Генштабу Збройних сил України генерал–лейтенант Ігор Романенко вчора поїхав перевіряти боєготовність військово–морських та військово–повітряних частин у Криму, прихопивши з собою журналістів. Окрім брязкання наявною зброєю, в Міноборони, схоже, серйозно задумалися і над підвищенням обороноздатності від одного з наших «миролюбних» сусідів.

Особлива увага ППО — на східні рубежі

Насамперед йдеться про стримування авіаударів, які в сучасних війнах за лічені години можуть знищити інфраструктуру країни. У Міністерстві оборони переконані — схід і південь України потребують надійнішої протиповітряної «парасольки». За словами генерал–лейтенанта Романенка, минулого року на сході вже сформували новий зенітно–ракетний полк ППО, який має прикривати Донецьку та Луганську області. А цього року, після подій у Грузії, військові спеціально зосередяться на укріпленні безпеки сходного регіону, а особливо Криму, «проблемного» з багатьох питань. Йдеться насамперед про нарощування військ ППО, модернізацію тих, що є, а також перебазування зенітно–ракетних комплексів з інших регіонів країни на схід та до Криму. Тим часом Дніпропетровський ракетний завод «Південмаш» продовжує розробляти вітчизняний уніфікований ракетний комплекс, придатний для використання всіх видів військ та в усіх напрямках: «земля–повітря», «земля–земля», «берег–корабель», «корабель–берег» та «корабель–повітря». Ракетний комплекс буде повністю українського виробництва, а випробовувати його почнуть з 2010 року.

Де вчитися стріляти?

Ігор Романенко наголосив також на проблемі полігонів: якщо для навчань на протиповітряних комплексах короткого і середнього радіусів дії «Бук», С–300 та «Оса» в Україні є один полігон «Чауда» біля Феодосії, то для стрільб із далекобійними С–200 треба більше місця. Над Чорним морем військовим вправлятися заборонили, відколи під час навчань у 2001 році ракета С–200 випадково знищила пасажирський літак. Такі стрільби з того часу проводилися на російських полігонах, за що Україна платила один–два мільйони доларів. Після того, як Україна підтримала Грузію в конфлікті з Росією, а також після чуток, що російські бомбардувальники й штурмовики були збиті в Грузії саме українськими ЗРК і ледве що не українською обслугою, на «братні» полігони нас, швидше за все, не пустять.

Для інструменту захисту країни — два відсотки замість одного

Зважаючи на загрозу, яка зростає і стає очевиднішою, Міністерство оборони України сподівається таки «розкрутити» Верховну Раду на фінансування оборони в обсягах не менш як 2% держбюджету порівняно із цьогорічним 1%. «Збільшення фінансування до 2% від ВВП дозволить не просто утримувати армію, а й почати розвивати її й модернізувати відповідно до вимог часу, — прокоментував «УМ» ситуацію підполковник Костянтин Саділов, старший офіцер управління прес–служби Міноборони. — Ми сподіваємося, що останні трагічні події в Грузії відкриють очі нашим депутатам на те, що армія — це не лише забавка для проведення парадів, а й інструмент захисту країни».