Цієї суботи з в’язниці вийшов «головний політв’язень» країни Олександр Козулін. Указ про його помилування підписав напередодні президент Олександр Лукашенко. Тепер перед Козуліним складне завдання — повернутись у політичне життя Білорусі й спробувати утвердити за собою статус лідера опозиції, адже зовсім недавно соратники змістили його з посади керівнка Білоруської соціал–демократичної партії. Це сталося 4 серпня на позачерговому партз’їзді. Місце Козуліна зайняв його заступник Анатоль Левкович, хоча чимало соратників відкрито заявляли, що не вважають його лідером партії.
Білоруські аналітики вважають, що, окрім намагання так–сяк налагодити стосунки з Заходом, звільняючи Козуліна, Лукашенко міг переслідувати ще одну мету — продемонструвати буцімто готовність влади провести «відкриті й чесні парламентські вибори» цього вересня. Як засвідчують події останніх тижнів, насправді влада не вельми тяжіє до відкритості виборчого процесу — тільки 200 опозицінерів із 2000 бажаючих змогли потрапити до виборчкомів різних рівнів. «Дострокове звільнення Козуліна може бути використано для легітимізації не зовсім демократичних виборів», — вважає білоруський політолог Ігор Ринкевич.
Сам Олександр Козулін ще не дав жодного інтерв’ю і не висловився щодо можливих причин свого звільнення. Прес–конференцію він спершу призначив на понеділок, але потім переніс на середу. Час потрібен Олександру Владиславовичу для того, щоб сформувати свою позицію в партії й загалом у політичному процесі. Утім аналітики досить скептично оцінюють шанси Козуліна стати знову одним із лідерів загальнонаціональної опозиції.
Не слід забувати також, що помилування не означає зняття з нього кримінальної відповідальності. За білоруськими законами, ця обставина не дозволить Козуліна брати участь у президентських виборах ще до 2011 року.