Містер Емулятор

Жителі Жмеринки, які березневого дня близько шістнадцятої години перебували на центральній площі рідного міста, не звернули уваги на банальну ситуацію. Невідомий молодик підійшов до таксофону, вставив в отвір картку і кудись зателефонував. Щойно він закінчив розмову, як до нього підійшли кілька чоловіків. Вони про щось перемовилися між собою і потім уже всі разом рушили з площі. Нікому з випадкових спостерігачів і на думку не спало, що в ту хвилину вони були свідками кінцевої фази операції із затримання зловмисника, якого співробітники СБУ з кількох областей відстежували не один місяць. «УМ» уже повідомляла читачам про це затримання кримінального балакуна. Тепер, коли рішення суду набуло чинності, про нього можна розповісти детальніше.

Швидко зметикувавши, що ниточка урвалась, мешканець Васильківського району Київської області Віктор К. відпиратись не став: написав явку з повинною, в якій детально виклав дворічну історію своїх гріхів. Мовою Кримінального кодексу України вони називаються «несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, комп’ютерних мереж та мережі електрозв’язку, що призвело до підробки інформації та спотворення процесу обробки інформації, вчинене повторно».

Як розповів Віктор на слідстві та на суді, на столичному радіоринку «Караваєві Дачі» він двічі купував саморобні таксофонні картки, ємність яких можна поповнювати, не доплачуючи ні копійки, — так звані «емулятори єдиної телефонної картки», що їх деякі умільці виготовляють кустарним способом. Відтоді Віктор почав використовувати підроблену таксофонну картку, телефонуючи близьким та знайомим. Найчастіше дзвонив на мобільні телефони дружині, брату, батькові. Інколи набирав номер власної «мобілки» для того, щоб оператор нарахував бонусні гроші за вхідні дзвінки.

Слід сказати, що під час використання емулятора він поводився дуже обережно. Наприклад, ніколи не користувався таксофонами, розташованими поблизу свого житла. Робота його була пов’язана з поїздками Україною, тому дзвінки здійснювалися переважно з інших міст різних регіонів, де він, як правило, перебував короткий час: Запоріжжя, Бердянська, Мелітополя, Жмеринки, Хмельницького, Василькова, Сміли. Підсумовуючи його телефонну активність, можна сказати, що за допомогою емулятора тільки на «мобілку» дружини Віктор дзвонив 197 разів, на «мобілку» батька — 114 разів, на «мобілку» брата — 209 разів. Були, звісно, й інші дзвінки. Такі дані надав слід­ству «Укртелеком», який оцінив завдані йому збитки в 3489 гривень. Усю цю суму Віктор К. добровільно відшкодував телефонній компанії, визнавши свою вину.

Враховуючи таку обставину, суд, який відбувся в Жмеринці, вирішив суворо не карати «містера Емулятора» — йому присуджено сплатити штраф у розмірі 1500 гривень. Якщо взяти до уваги, що місячна зарплата нашого телефонного базіки перевищувала п’ять тисяч гривень, то занадто він не постраждав. Однак удруге навряд чи захоче подібним чином «зекономити».