Власне, дискутувати ні про що: військовий парад на Хрещатику з нагоди Дня Незалежності відбудеться. Вперше за останні сім років. Згідно з наказом міністра оборони. Але риску під «за» та «проти» підвести все ж варто.
Дискурс військового параду увібрав декілька дрібніших підтем. Зокрема, вкотре обговорювали незгоду Прем’єра й Президента: секретаріат глави держави виступив з ініціативою провести такий парад, а Тимошенко була (і є) категорично проти. Її мотивація така: образяться закарпатці (не до бучних свят, мовляв, коли через повінь загинули люди, а інші позбулися домівок), та й грошей зайвих у країни нема. Щоправда, на проведення параду з держбюджету не піде ні копійки — все оплатить Міністерство оборони. Хоча й це вже не суть важливо.
Після нападу Росії на Грузію світ змінився. Тепер логіку наших військових зрозуміти не важко: демонстрація Росією військової моці вимагає симетричної відповіді. Йдеться не про війну, йдеться про парад. Цього року (на 9 травня) в Москві відбулось дійство, аналогічних якому нібито не було й при Радянському Союзі. Особисто я не берусь про це судити: бракує поінформовіності та й пам’яті про те, які саме паради приймав на Червоній площі Горбачов чи — тим паче — Брежнєв. А Медведєв із Путіним цієї весни вітали дефіле ядерних пускових установок та міжконтинентальних балістичних ракет, здатних нести ядерні боєголовки. На додачу до цього над Червоною площею пролетіли надзвукові бомбардувальники. Про «традиційну» артилерію — танки та гаубиці — взагалі не кажу: вони були там «по умолчанію».
Напевне, нашим державним мужам здалося, що організувати 24 серпня прохід Хрещатиком духових оркестрів абощо буде надто великим контрастом. Між іншим, намір повернутися до традиції військових парадів визрів тільки наприкінці травня — на початку червня. Хоча зазвичай до таких заходів починають готуватися ще в лютому. Тобто заздалегіть ніхто не планував військовий парад. А тепер відмовлятись від нього було б уже «політично шкідливо», нерозумно та нераціонально: Міністерство оборони вклало чималі кошти в підготовку та репетиції.
Хоча ніде на Заході не відзначають свято незалежності країни проведенням військового параду. Власне, аналогічні заходи в інших країнах той–таки Захід також не схвалює. Бо сприймає їх як свідчення того, що держава стає на шлях мілітаризації. Утім весь час обертатися на Захід — себе не любити. Нам потрібне зараз унаочнене підтвердження того, що наша армія зможе нас захистити. Від сусідських «миротворців» — у першу чергу.
Щоправда, відразу ж виникає непросте запитання, чи дійсно це так і є. Тобто «єслі завтра война», то хто кого? Противники параду відразу підкреслили б, що з такою технікою, як у нас, краще й не ганьбитися. А їхні опоненти відповіли б: зате ми показуємо те, що є в нашій армії насправді, а росіяни — те, що перебуває у них на стадії розробки та існує чи не в єдиному екземплярі. Тож 24 серпня Києвом пройдуть відомі ще з радянських часів екземпляри техніки. Чи справді вона така допотопна та нікудишня, як це розписують у таборі Тимошенко, хай скажуть спеціалісти. Я можу тільки зацитувати інтернет, який твердить, що, приміром, танк Т–64БМ «Булат», хоч зовні нічим і не відрізняється від себе самого зразка 70–х років, зате всередині щільно укомплектований електронікою, яка робить його сучасною бойовою машиною.
Зрештою, у військового параду на Хрещатику є ще один суто київський аспект. Микола Томенко, приміром, висловив сумнів щодо безпеки киян, які під час дійства знаходитимуться на головній вулиці міста та під нею. Адже «багатошаровий» «Глобус» і дві перехрещені під Хрещатиком гілки метро давно викликають занепокоєння далеких від політики фахівців. Через будівельний бум початку міленіуму столиці України давно пророкують долю провалитися в тартарари. Хрещатик не витримає, якщо по ньому — як по містку над порожнечею — топтатимуться ще й танки, кажуть песимісти. На що «оборонний» міністр Юрій Єхануров відповідає так: «Я закладав той бетон, який сьогодні лежить на Майдані». І, щоб його не сприйняли буквально, додає: «Я сам будівельник. Мені смішно таке слухати».
Смішно Єханурову чи ні, а дехто й справді не заспокоюється твердженнями на кшталт: «Їздять же Хрещатиком вантажівки...» Адже танк важить 40 тонн (а в американців, наприклад, на озброєнні є машини до 62 тонн), а вантажівка — значно менше. Як ми пам’ятаємо, Черновецький заборонив в’їзд у центр вантажівкам понад 4,5 тонни. До того ж вони, як правило, не шикуються в колони, а проїжджають у «міксі» з легковиками.
Мабуть, усе обійдеться. Ні, краще без «мабуть». Усе буде добре! Але на ризики треба зважати. У 1989–му на київській Головпошті хотіли лише змінити декоративну плитку. А вийшло так, що обвалився портик, поховавши під уламками одинадцятеро людей. Звісно, всім нам хочеться свята. А ще більше — гордощів за свою країну. Тож незабаром Хрещатиком пройдуть взуті в гумові «капці» танки (це щоб не пошкодити асфальт). Що ж, нехай, зрештою, «провітряться». На всяк випадок.
