Держава ескімосів

25 листопада у Гренландії відбудеться референдум щодо розширення автономних прав. Цей найбільший у світі острів із 1721 року належить Данії. Якщо врахувати, що 1979 року Данія надала ескімосам, які становлять 88 відсотків населення Гренландії (решта — мішанина ескімосів і данців), найширшу з можливих автономію, то майбутній референдум можна вважати останнім кроком острів’ян до незалежності. Формально главою цієї арктичної території є королева Данії Маргрете ІІ. За Данією також залишаються закордонна та оборонна політика, нагляд за дотриманням законодавства. Все інше ескімоси вирішують самостійно. Гренландія має власний біло–червоний прапор (білий колір символізує лід, а червоний — фіорди) та державний герб — полярний ведмідь.

Голосування 25 листопада стосуватиметься рекомендацій, що їх напрацювала впродовж останніх чотирьох років змішана дансько–гренландська комісія. Прем’єр–міністри Данії — Андерс Фог Расмуссен та Гренландії — Ханс Еноксен нещодавно обговорили винесені на референдум рекомендації і погодилися, що наслідком референдуму стане шлях до незалежності острова.

Гренландія територіально в 50 разів більша за Данію, тому офіційний Копенгаген не в захваті від володіння такою «колонією» і бажає позбутися її, оскільки щороку витрачає приблизно 400 млн. євро на дотації острову. Кошти на регіональний розвиток з каси Євросоюзу не надходять, оскільки місцева влада 1985 року розсварилася з офіційним Брюсселем з приводу квот на вилов риби і відтак вийшла зі складу ЄС, в який потрапила як частина Данії. Це було «найнезалежніше» рішення в історії цього острова.

Більшість данців вважають Гренландію «діркою без дна». Стримує лише одне «але»: Гренландія має велетенські родовища нафти, газу, золота та діамантів, розробляти які ще ніхто і не починав. Ескімоси розраховують, що завдяки нафті можна буде облишити ловити рибу і стати однією з найбагатших націй світу. Данці також не хочуть втрачати потенційні мільярди доларів. Тому на згаданій зустрічі двох прем’єрів було досягнуто домовленості про розподіл доходів від експлуатації нафтових родовищ — 50 на 50 відсотків. «Я вважаю, що це дуже чесна угода», — заявив Фог Расмуссен данській агенції новин «Рітцау». Єдиною умовою надання Гренландії незалежності офіційний Копенгаген є вимога, щоб місцева влада зуміла гідно і розумно розпорядитися тими велетенськими енергетичними багатствами, які їй дістануться.

Невідомо, куди більше прихилиться незалежна Гренландія: до Європи чи Америки? А може, буде за смішні гроші загарбана всюдисущими росіянами, які поруч із нафтовими вишками встановлять ракетні комплекси? Власне, американці вже присутні на острові з 50–х років минулого століття, коли збудували тут радарну базу «Туле». Тодішній данський уряд не узгоджував її розміщення з місцевою владою, тому тепер ескімоси дуже злі і вимагають дозволити їм... полювати на території бази або грошового відшкодування.

Інуїти, місцеві ескімоси, обжили Гренландію ще чотири тисячі років тому. Вони називають свій острів Калаалліт Нунаат, тобто Країна Ескімосів. Провідна партія ескімосів «Інуїт Атакатігіїт» («Інуїтське братство») вважає своєю головною метою незалежність острова. «Незалежність Гренландії — це лише питання часу», — вважає представниця цієї партії Юліана Хеннінгсен, яка є депутатом від Гренландії у парламенті Данії. Якщо мешканці Гренландії на референдумі 25 листопада дадуть відповідь «так» на поставлені питання, а в цьому немає сумнівів, вже з червня 2009 року місцева влада почне перебирати контроль над природними багатствами поліцією, судовою системою. Закордонна та оборонна політика надалі залишається за центральним урядом у Копенгагені, але він вирішуватиме відповідні питання лише за консультацій з місцевим урядом.

На острові є власний парламент, але з огляду на складні кліматичні умови він збирається лише двічі на рік: навесні й восени. Утім він устиг створити власне законодавство. Місцевий уряд відповідно до цього законодавства повинен завжди бути коаліційним: до нього входять представники всіх місцевих партій. Нинішній глава уряду Ханс Еноксен є представником поміркованої партії «Сіумут» («Вперед»).

Пер Бертелесен, колишня зірка ескімоської рок–музики, а тепер лідер демократичної партії займає найтверезішу позицію: він не проти незалежності, але вважає, що її потрібно заробити тяжкою працею.

Гренландія за територією дорівнює половині Європи, але на острові 57 тисяч мешканців зосередилися на маленькому клаптику землі у 18 містечках та 60 селищах, між якими немає навіть доріг. На більшу частину території острова ніколи не ступала людська нога. Зв’язок між містечками влітку — катерами і гелікоптерами, а взимку — лише на собачих упряжках.

Острів’яни не мають власного війська, тому не в змозі самі захищатися і захищати свої багаті на рибу територіальні води від бажаючих порибалити. 80 відсотків харчів привозиться на острів із віддалених на три тисячі кілометрів данських портів. Головним сектором гренландської економіки є... місцева держадміністрація, а промисловим флагманом — маленький заводик із переробки креветок. У цих двох «секторах» працюють 45 відсотків громадян. Ескімоси давно забули про традиційні промисли: лише кожен десятий займається тим, з чого жили попередні покоління — з полювання. Влітку рівень безробіття становить десять відсотків, узимку — 30. Значна частина населення виживає лише завдяки соціальній допомозі. Більшість дорослого населення є хронічними алкоголіками, а серед молоді поширені наркоманія та СНІД. Старі промисли загинули, але вірування предків збереглися. 2003 року радник прем’єр–міністра Єнс Ліберт викликав відому ескімоську шаманку, щоб вона вигнала злих духів із будинку уряду загалом і з кожного з його 600 працівників зокрема.

Факти про Гренландію

85 відсотків острова покрито льодовиком із максимальною товщиною льоду 3,3 кілометра.

Гренландія нараховує 57 тисяч мешканців, 15 тисяч із яких живуть у столиці Нуук.

Запаси родовищ нафти на Гренландії обраховують у 47 млрд. барелів, що вдвічі більше, ніж у США.