«Агітпроп» із Конотопа

Менш як за рік Україна, згідно з указом Президента, відзначатиме 350–ту річницю переможної Конотопської битви. Тоді, в ході українсько–московської війни 1658—1659 років 100–тисячне російське військо взяло в облогу Конотоп. 9 липня 40–тисячна українсько–татарська армія на чолі з гетьманом Іваном Виговським розбила вдвічі численніше російське військо і змусила його відступити. Ця поразка налякала Москву і набула розголосу в Європі.

Президентський указ передбачає упродовж року наукові дослідження, конференції, археологічні розкопки на місці битви, створення музею. Минулого місяця Конотопська міська держадміністрація спільно з Інститутом історії України НАНУ і Українським інститутом національної пам’яті організувала науково–практичну конференцію «Конотопський край у роки національно–визвольної війни українського народу XVII століття», на яку приїхали вчені з Києва, Львова, Сум. А працівники міської держадміністрації запросили всіх директорів шкіл і вчителів–істориків району послухати їхні доповіді. «Про цю битву мало знають конотопці, — каже завідувач відділу внутрішньої політики міської адміністрації Микола Малигін. — У радянський час її не те що не вивчали — не дозволяли і згадувати». Тепер мешканці стародавнього містечка отримали можливість пишатися перемогою. «Основним нашим завданням було відтворити історичну правду і надати пересічному громадянину інформацію про те, що тут відбувалося, — пояснила «УМ» заступник міського голови Конотопа Тетяна Володіна. — Усі, кого ми запросили як слухачів, отримали буклет і довідку Інституту історії НАНУ про Конотопську битву. За результатами конференції ТРК «Конотоп» змонтує документальний фільм, який ми покажемо на місцевому й обласному телебаченні».

Найперше, люд дізнався від учених, чому на територію «воз­з’єднаної» Укра­їни посунуло московське військо. Науковий співробітник Інституту історії Андрій Бульвінський пояснив, що після смерті Богдана Хмельницького московська сторона перестала дотримуватися Переяславської угоди. «У липні помер Хмельницький, а в серпні про договір уже було забуто, — каже історик. — Почалися утиски, обмеження дипломатичних зносин, збір податків, контроль за виборами гетьмана. Було введено царських воєвод у багатьох містах. Нічого цього не було в договорі 1654 року». У червні 1658 року в Україну прийшло на постій московське військо, яке витовкло поля, помордувало людей. У вересні того ж року гетьман Іван Виговський був змушений підписати Гадяцьку угоду з поляками. Москва розцінала її як «зраду Переяславського договору». Цар Олексій Михайлович послав Виговському грамоту про війну. А за плечима гетьмана промосковська опозиція Барабаша і Пушкаря готувала повстання.

У 1928 році в статті «Конотопська перемога» в паризькому часописі «Тризуб» історик Симон Наріжний описав спільні риси українсько–московських воєн (не одна така була): вони всі оборонні, відбувалися на території України, Україна воювала за участі сусідів, Москва мала на своєму боці частину українців. Механізм щеплення московської ідеї українському суспільству був таким самим, як і сьогодні: розкол громади і підтримка антидержавницької опозиції.

На думку заступника директора Українського інституту національної пам’яті Владислава Верстюка, тема Конотопської битви вже вийшла за межі академічного світу. З’явилася сучасна історіографія, хоча ще чимало є неопрацьованих історичних джерел, зокрема, в архівах Росії, Польщі, Туреччини. Залишається най­важливіше — обміркувати, яким чином набутки істориків донести до вчителів і школярів. Однією з освітніх можливостей мають стати музей у Конотопі і впорядковане місце Конотопської битви неподалік села Шаповалівка. Міський голова Конотопа Іван Огрохін увійшов до урядового оргкомітету, якому була представлена концепція історико–меморіального комплексу. У будівлі колишньої гімназії в центрі Конотопа планують розмістити історичний музей, центр національно–патріотичного виховання молоді, вітальню «Гетьманська держава», зали православних храмів, українських кобзарів і лірників, військової звитяги і пам’яті, центр співпраці з українською діаспорою і прес–центр. За словами заступника міського голови Максима Бурдавіцина, на території меморіального комплексу буде церква Київського патріархату, кілька пам’ятних знаків і пам’ятників — полеглим у битві, братам Гуляницьким, гетьману Івану Виговському. «До 2009 року встигнемо збудувати лише церкву, кошти на неї збирає українська діаспора, — розповів «УМ» Максим Бурдавіцин. — У будівлі гімназії цього року планується оновити перекриття і зміцнити фундамент. Решта робіт залежатиме від прийняття рішення на державному рівні й виділення необхідних коштів». Тим часом глава Сумської облдержадміністрації Микола Лаврик планує виділити 50 гектарів землі, щоб наступного року відтворити у військовій виставі події Конотопської битви.