Гроші, які не рятують

Дірки «верхів» лататимуть «низи»

У Тернопільській області повністю завершили обстеження будинків, пошкоджених чи зруйнованих повінню. Як повідомили «УМ» у штабі ліквідації наслідків стихії, відшкодування вже виплачено 482 особам на загальну суму 1 млн. 78 тисяч гривень. Завершуються виплати всім, хто мав отримати по п’ять тисяч гривень. Що ж до інших категорій, то наразі ще уточнюють списки, оскільки з часом деякі будинки постраждали більше, ніж це виглядало відразу після повені.

Паралельно визначаються зони постійних підтоплень, аби однозначно переселити мешканців розташованих там будинків. Ускладнення виникли під час відбудови житла і технічних споруд. На понеділковій прес–конференції голова облдержадміністрації Юрій Чижмарь звернув увагу на те, що з резервного фонду Кабміну на ці роботи не надійшло ні копійки. Відтак область змушена фінансувати авансом. Є і ще одна проблема: Кабінет Міністрів встановив, що на один квадратний метр житла для потерпілих виділятиметься дві тисячі гривень. У той же час норма побудови багатоквартирних будинків зараз становить 3,6 тисячі, а фактична вартість побудови приватного будинку — щонайменше 4,5 тисячі за квадратний метр. Отож області доведеться самостійно вишукувати кошти на цю різницю.

І про побутову техніку, яку Президент України Віктор Ющенко розпорядився надати потребуючим потерпілим. Станом на понеділок по дві сотні холодильників та пральних машин були закуплені областю, до людей техніка надійде цими днями.

«Двійники» починають і... не виграють

Загалом від повені у Могилеві–Подільському та трьох сільських районах Вінниччини постраждало близько 880 житлових будинків. А от кількість родин, яким потрібно виплатити компенсації, значно більша — понад тисячу. Така різниця викликана тим, що в зону лиха потрапили також багатоквартирні споруди, тому після відповідних змін в урядових документах кошти мають отримати власники окремих квартир, а не будинків, як передбачалося спочатку.

Що стосується виплат компенсацій, то начальник Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Віталій Давиденко повідомив «УМ», що кошти на першому етапі виплати склали 1 млн. 732 тисячі гривень. За прогнозом, на другому етапі загальна сума повинна скласти 8 млн. 645 тис. грн., із яких уже 4 млн. 871 тис. грн. виплачено.

Слід сказати, що виплати другого етапу профінансовано з запасом — в область надійшло 12 мільйонів гривень, частина яких пізніше буде використана для компенсацій на третьому етапі — за втрати та пошкодження нежитлового фонду. А от щодо термінів виплат, то визначена в столиці кінцева дата 12 серпня на місцях виглядає нереальною, бо виникають проблеми з персоніфікацією потерпілих. Крім того, не всі поспішають у той же день прийти на пошту і забрати свої гроші.

Не обійшлося й без певних неув’язок із грішми. У Могилеві–Подільському деякі городяни не обмежились однією заявою про необхідність отримання компенсацій і подали кілька (у місті працювало три пункти прийому заяв. — Авт.). Відтак на першому етапі, поки шахрайство викрили, шестеро спритників ухитрилися двічі одержати по тисячі гривень.

За буханець хлiба — десять гривень

У горах багато сіл, куди вiйськовi гелiкоптери не можуть доставити провiзiю. Тож люди збирають на полонинах чорницi, а в понiвечених лiсах — гриби. Беруть залишене природою добро у бесаги на плечi i йдуть у районнi мiстечка 10—15 кiлометрiв пiшки. Назад повертаються з хлiбом, дрiжджами та борошном.

У багатьох селах нечистi на руку комерсанти вирiшили нажитися на людськiй бiдi. У час лиха цiна на буханець хлiба тут виросла до десяти гривень. За лiтрову пляшку олiї — 30 гривень. Зросли цiни й на рис, цукор та макарони. Ба, навiть сiль стала тут «золотою». Були випадки, коли торгували не лише своєю продукцiєю, а й гуманiтарною допомогою. На щастя, останнi факти не масовi.

А тим часом потерпiлi селяни Прикарпаття вже отримують першу фiнансову допомогу. П’ять тисяч гривень на сьогоднi основна сума, яка тут фiгурує. Щоправда, Кабмiн обiцяє збiльшити її в десять разів. До першої, найвищої категорiї, за яку дають начебто 160 тисяч гривень, належать лише тi, в кого вода зруйнувала хату вщент. Якщо ж житло, нехай i перекособочене, й тримається лише до першого трiшки сильнiшого вiтру або ж не має лише однiє з чотирьох стiн, вищої категорiї господарям не бачити. Впаде оселя завтра, то, може, приїде комiсiя з району чи областi й щось дорахує. А може, й нi. Бери, ґаздо, скiльки дають нинi. І поки дають.

«Я розумiю, що стiни й стеля хати можуть при найпершiй бурi впасти, адже вода зруйнувала фундамент i розмила стiни. Та я не будiвельник. То хiба можу обєктивно пiдрахувати збитки?» — каже голова сiльради з прикарпатського села Незвиська та, як і iншi голови, просить присилати для оцiнки пошкоджених стихiєю людських осель квалiфiкованих спецiалiстiв. Селяни, якi вже отримали п’ять чи менше тисяч допомоги, сушать собi голову: якi найбiльшi діри цими грошима залатати. Кажуть: якби знали про таку несправедливiсть, то доруйнували б власними руками тi надкошенi стiни домівок, якi залишилися після стихiї.

«Ющенко прилетiв!»

Ото сидить собi дiдуньо в хатi, а хата потрiскує i їде донизу. Разом із дiдом. Виселятися. Куди? Хоч пiд смереку. Дали тобi, дiду, п’ять тисяч, ото й купи чи збудуй будинок. Або курiнь. Старенькi гуцули та бойки вiрять хiба Господу Богу та ще Президенту. Ось i нещодавно жителi села Крички стрімголов збiгалися до школи: «Ющенко прилетiв вертольотом!». Виявилося, не Ющенко, а з села Процiв Бориспiльського району, що на Київщинi, до Маняви допомога прилетiла. Що за допомога? У селi кажуть, що одяг i взуття. На деяких «мештах» навiть бруд був. А в сiльськiй радi — що нiякого одягу там не було. Привезли грошi i добре слово. За словами сiльського голови, жителi київського села добровiльно зiбрали 150 тисяч гривень для потерпiлих.

Роздача «великих сло­нiв» триває. У всiх постраждалих вiд повенi селах ситуацiя однакова: у кого хату завалило або дуже пошкодило, тому п’ять тисяч, у кого вода забрала лише меблi й одяг — тому двi. «Тих людей, в яких вода «попiдривала» хати й забрала худобу та майно, пять тисяч не врятує», — каже Йосип Марухняк із прикарпатських Журакiв. А знедоленi й без стихiї селяни щодня здiймають руки в молитвi. Люди вiрять, що природа врештi заспокоїться i небо перестане «плакати». Бо ще одна така повiнь — i вже анi п’ять, анi десять тисяч не допоможе...