Причому не дерев’яна, а залізна, що взагалі нечувано. Мира пахне ладаном і має маслянистий вигляд. Від ікони, на якій зображено Ісуса Христа у терновому вінку перед стратою, віє теплом. А якщо до неї прикласти долоні, відчувається поколювання у руках.
За словами київського реставратора Жанни Шевченко, ікона датується початком XIX століття. «Вона потрапила до нашого музею у 1972 році зі старовинної церкви в селі Бабанка Уманського району, яку звели ще в 1812 році на місці дерев’яної», — розповів «УМ» директор Уманського краєзнавчого музею Юрій Торгало.
Співробітники музею розповідають, що ікона «Спаситель у темниці», або «Жених церковний», лежала у запасниках кілька років, оскільки була в незадовільному стані. На ній здулася фарба й поіржавів метал. Недавно, коли працівники музею взялися прибирати у фондах, то помітили, як до неї прилипла газета. Папір зняли, і науковці музею не повірили власним очам — лик Ісуса та німб над його головою було чітко видно. Згодом проявилися навіть білки очей і бамбукова палиця.
Таке оновлення ікони єпископ Черкаський і Чигиринський Іоанн назвав унікальним випадком, побачивши в цьому Божу дію. Диво–ікону вже виставили для вшанування віруючих християн на другому поверсі Уманського краєзнавчого музею. Нині до неї йдуть паломники не лише з Черкащини, а й із Києва, Дніпропетровська, Херсона та Одеси.