«Я країни іншої не знаю, де так вільно диха чоловік»

      Бі-Бі-Сі повідомила, що має документи та свідчення про проведення владою Корейської Народно-Демократичної Республіки експериментів над політичними в'язнями з використанням хімічної та біологічної зброї. «Експерименти» полягають, зокрема, у знищенні людей у газових камерах. На підтвердження таких звинувачень Друга програма телебачення Бі-Бі-Сі 31 січня та 1 лютого транслювала двосерійний документальний фільм «Доступ до зла» про концтабори, в яких утримуються політв'язні Північної Кореї.

      У звіті, що його минулого року підготував колишній інспектор ООН з прав людини, говориться, що в «ГУЛАГу» Кім Чен Іра мордують приблизно 200 тисяч корейців. Найбільшим є «Табір-22» поблизу містечка Хверьон, що на півночі країни, поблизу кордону з Китаєм та Росією. Тут перебувають приблизно 50 тисяч дорослих і дітей. У відеоматеріалах Бі-Бі-Сі представила свідчення Квон Юка (прізвище змінене), який починаючи з 1993-го впродовж трьох років був начальником служби безпеки в «Таборі-22», а 1999 року його призначили військовим аташе при посольстві КНДР у Пекіні, де завербували агенти південнокорейської розвідки та переправили до Сеула. Квон Юк розповів, що люди потрапляють до табору цілими родинами лише тому, що один із сім'ї негативно висловився про комуністичну верхівку країни. Колишній наглядач повідомив, що тортури в таких таборах є звичайною практикою, як і знищення цілих родин у газових камерах. Квон з ностальгією колишнього ката навіть зізнався: «Більшість часу я робив це також тому, що воно давало мені почуття задоволення. В'язні були для нас — як собаки чи свині. Їх можна було ліквідувати без жодних сумнівів».

      Від розповідей перебіжчика віє давно забутим для нас жахом: «Газова камера герметизована. Це приміщення довжиною 3,5 метра, шириною — 3 та висотою 2,2 метра. Газ подається через спеціальну трубочку. Вчені ведуть спостереження згори через спеціальне віконце. Родини зазвичай обіймаються, а інші в'язні стоять уздовж стіни. Одного разу до камери потрапили батьки iз сином та донькою. Дорослі вже блювали і помирали, але до останньої хвилини намагалися рятувати дітей, застосовуючи спосіб вдихання вуста у вуста». На запитання кореспондентки Бі-Бі-Сі про те, що він відчував, дивлячись на конаючих дітей, Квон відповів: «Мене навчили думати, що вони є ворогами народу і саме вони винні в усіх проблемах моєї країни, її відсталості та ізоляції. Тому я вважав, що вони заслуговують на смерть». Потім кат без жодних емоцій розповів, як охоронці вбивали немовлят, що народжувалися вже у таборі, просто ламаючи їм шию.

      У наступній телепрограмі Бі-Бі-Сі продемонструвало документ з грифом «Цілком таємно» про переведення в'язня з одного табору до іншого. Цей документ удалося прихопити іншому втікачеві з Північної Кореї. Папір датується лютим 2002 року. Під прізвищем та датою народження в'язня — помітка: «Забраний з «Табору-22» з метою проведення на ньому дослідів із застосування скрапленого газу військового призначення». Лондонські експерти, до яких звернулася Бі-Бі-Сі, підтвердили автентичність цього документа.

      Північнокорейський архіпелаг концтаборів збудований за зразком радянського ГУЛАГу. Більшості з його майже 200 тисяч в'язнів узагалі не висунуто жодних звинувачень. Згаданий вище Квон Юк назвав це «принципом успадкування». Він пояснив: «Злочинцями є ті, хто щось скаже чи зробить проти вже померлого президента Кім Ір Сена чи його сина Кім Чен Іра. При цьому вина лягає на всю родину, навіть на далеких родичів. Система «ланцюгової провини» діє також у в'язниці. Скажімо, якщо я спробую втекти, то членів моєї родини та ще чотирьох близьких до нас сімей розстріляють».

      Представники посольства Північної Кореї у Лондоні відмовилися коментувати показаний на Бі-Бі-Сі документальний фільм. Через кілька днів офіційний Пхеньян назвав фільм Бі-Бі-Сі цiлковитою брехнею та частиною пропагандистської кампанії, що була організована Сполученими Штатами. Правозахисна група «Міжнародна амністія» заявила, що має дані про подібну практику в Північній Кореї, але не може перевірити їхню достовірність з незалежних джерел.

      Бі-Бі-Сі має у своєму розпорядженні інший документ, в якому говориться про використання політв'язнів для «біологічних експериментів над людьми та виробництва біологічної зброї». Компанія провела інтерв'ю з колишнім північнокорейським в'язнем Сун Ок Лі, який розповів: «Офіцер наказав вибрати 50 здорових в'язнів-жінок. Один з охоронців дав мені повне відро квашеної капусти та наказав мені не їсти її самому, а роздати цим 50 жінкам. Всі, хто їв ту капусту, невдовзі почали страшенно блювати кров'ю та кричати від болю. Це було справжнє пекло. Менш ніж за 20 хвилин усі ці жінки вже були мертвими».

      Історія з демонстрацією документального фільму про злочини північнокорейської комуністичної влади мала туманне детективно-політичне продовження. У Китаї було заарештовано 43-річного Кан Бхен-Сопа, який викрав таємні урядові документи про проведення дослідів над політв'язнями з використанням хімічної зброї і допоміг переправити їх до Південної Кореї, повідомила минулого тижня агенція «Франс Пресс». Кану минулого року вдалося разом iз сім'єю втекти з Північної Кореї до Китаю. Південнокорейський активіст руху за права людини Кім Сан-хун, який переправляв ці документи на свою батьківщину, розповів про заарештованого в Китаї: «Я вступив у контакт з цим чоловіком давно, на хімічному заводі в Північній Кореї. Він дуже довго чекав, коли трапляться потрібні документи, бо вважав, що самих лишень його свідчень недостатньо. Він хотів представити світу документи, але його схопили в Китаї». Існує реальна загроза, що китайські комуністи видадуть цього чоловіка та його родину своїм південнокорейським ідеологічним товаришам. З метою недопущення депортації Кана та привернення до цієї справи уваги міжнародної спільноти Кім Сан-хун прибув до Лондона та організував там 13 лютого прес-конференцію з демонстрацією трьох таємних документів, які свідчать про злочини влади комуністичної Кореї.