Наш недосконалий світ навіки полишив Іларіон Чолган. Письменник і лікар. Полишив Він світ цей не в Україні. В Нью-Йорку, на Брайтоні. Він народився українською людиною і пережив увесь типовий набір пережиттів, властивий його поколінню в цілому і творчій особистості в еміграції зокрема. Українська Америка 50—60-х для сучасних дослідників — унікальний урок культурної самоорганізації. Чолган зі своїми оповіданнями та п'єсами був одним зі стовпів тієї самоорганізації. Незалежна ж Україна явилася Іларіонові Чолгану однією, виданою у Львові, книгою оповідань та чарівною львів'янкою Світланою, котра і стала його останнім коханням до останнього подиху. На всіх українських заходах по всій території Америки вони завжди були разом. Уся ця доля-недоля нагадує нам вкотре — українська справа залишається індивідуальною справою особистостей, а не ідентифікаційним чинником держави Україна. Так от — український світ став біднішим ще на одну гідну українотворчу особистість — із тих, хто вивищує націю. І це його служіння українству хай нагадає кожному — нація жива доти, доки кожен з нас бере зі скарбниці національної ідентичності спільне, а вкладає індивідуальне. Принцип життя Іларіона Чолгана, мабуть, можна було б сформулювати так: де б ти і за яких обставин не опинявся — будь гідним, і гідною будуть вважати Україну! Де б він не опинявся — він залишався гідною людиною. І заради гідності Вітчизни. Це, мабуть, і є заповітом Іларіона Чолгана нам — живим.
Сергій КВІТ,
Олег ПАВЛОВ,
Валерій ПАВЛОВ,
Ніла ЗБОРОВСЬКА,
Володимир ЦИБУЛЬКО.