Не спішіть через Бистре

      Багаторічна тяганина навколо Дунайського заповідника так і залишається у «підвішеному» стані (як вже писала «УМ», Міністерство транспорту ініціює створення в його центрі судноплавного каналу). Хіба що у боротьбі за сумнозвісне гирло Бистре розробники проекту все частіше вдаються до протизаконних «прийомів». Останнім став Указ Президента України Леоніда Кучми від 2 лютого 2004 року «Про розширення території Дунайського біосферного резервату». Розширення заповідника — справа благородна і суспільно важлива, а для людей, далеких від цієї історії, — майже покровительська. Проте за, здавалося б, красивою і перспективною назвою указу приховується чергове намагання «просунути» проект каналу, проти якого так виступають вітчизняні та закордонні науковці. «Головна «сіль» документа, — говорить директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, — не в тих 3850 гектарах, які, до речі, надаються заповіднику без вилучення у землекористувачів — відтак резерват не буде їх власником, і не у 1296 гектарах, що приєднані з вилученням (вони не мають жодної екологічної цінності — з таким же успіхом до заповідника можна було б «приписати» смітник біля Одеси). Головне — у «цікавому» пункті № 4. У ньому йдеться про зміну в зонуванні ДБЗ, викликану необхідністю побудови каналу Дунай—Чорне море через гирло Бистре».

      Простіше кажучи, Президент своїм указом відніс необхідне гирло і прилеглі до нього території до так званої зони антропогенних ландшафтів — за законом, на цій території дозволяється лише традиційна господарська діяльність — риболовля, заготівля очерету. Так, сподівалися розробники проекту каналу, перейменувавши «зону» можна буде будувати канал «законно» в гирлі Бистре. Однак лишається маленький «нюанс» — існує спеціальне положення, затверджене Національною академією наук України та Міністерством екології, про поділ заповідних зон — незалежно від класифікації земель, будувати в заповіднику будь-що не дозволено.

      Сьогодні українські юристи вже висловили своє обурення указом Президента України. Ольга Мелень, юрист організації «ЕкоПраво-Львів», дала однозначну оцінку документа: «Указ Президента України прийнятий із порушенням законодавства та процедури прийняття вказаних актів, — говорить вона, — Проект указу не проходив екологічну експертизу (хоча і мав — за законом «Про екологічну експертизу»), не був узгоджений із НАНУ, власником заповідника, а тому не є законним».

      «Леонід Данилович своїм указом суперечить власним намірам: колись він власноруч підписав указ про створення заповідника, а тепер його ж і знищує, адже в указі передбачається скасування на частині території заповідної зони ДБЗ статусу заповідної зони та встановлення менш суворого режиму на цій території», — коментує Володимир Борейко.

      Але це не єдиний огріх документа. За законом, переведення частини території із заповідної зони в зону з менш суворим заповідним режимом передбачено лише у випадках, коли відповідна територія втратила свої природні якості — коли, приміром, частина заповідника вигоріла. Але з Дунайським заповідником нічого подібного не сталося, кажуть екологи. Більше того, за висновками експертів ЮНЕСКО та Рамсарської конвенції (фахівці, до речі, нещодавно приїздили в Дунайський біозаповідник), резерват має велике значення світового рівня. Вивчаючи варіанти будівництва каналу, експерти зробили висновок, що проект Міністерства транспорту через гирло Бистре є найгіршим варіантом із запропонованих.

      У день прийняття Указу Президента України по всій Україні відбувалися акції протесту, пікетували українське посольство у Москві, у Великобританії, Молдові, Норвегії — 2 лютого міжнародна громадськість назвала Міжнародним днем захисту Дунайського заповідника. Національна Академія наук України через низку депутатів збирається оскаржити у Конституційному Суді указ Президента України. Але перемоги є і на боці екологів: нещодавно київський господарський суд розглядав у черговий раз позов правозахисної організацї «ЕкоПраво-Львів» до Міністерства екології — рішенням Феміди було визнано екологічну експертизу, проведену Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, недійсною. Нагадаємо, саме результат цієї експертизи дозволив будувати канал через гирло Бистре. Звісно, розробники подаватимуть апеляцію — її вже очікують екологи.