У Верховній Раді оголошено перерву
Після ранкових голосувань щодо програми діяльності уряду та законопроекту про пропорційну виборчу систему відбулося екстрене засідання фракції “Наша Україна”. >>
Ківалов усядеться ще на один керівний стілець?
18.02.2004
Відучора в Україні працює (хоча, може, ще й не встигла розпрацюватися) оновлена Центральна виборча комісія. Оперативно й без дискусій парламентарії припинили нарешті повноваження «старої» ЦВК, точніше, 12 її «застарілих» членів, і перейшли до «екзаменації» запропонованих Президентом (зі значним запізненням) кандидатур.
Усі претенденти на високі посади вершителів депутатських, мерських та президентських доль обіцяли чесно й сумлінно працювати на благо держави, дотримуватися законодавства й при виконанні своїх обов'язків бути об'єктивними. Було б значно цікавіше, якби хоч хтось чесно зізнався, що братиме хабарі, дописуватиме нулики до реальної кількості голосів, поданих за «своїх» кандидатів і вірно служитиме Банковій—донецьким—есдекам—тощо, але чомусь ніхто цього не зробив. Вочевидь, за всю свою «контору» згодом відповідатиме наступник Михайла Рябця на посаді голови Центрвиборчкому, але хто ним стане, поки що нібито не відомо, тож нечистим на руку потенційним кандидатам у президенти доведеться поки що носити хабарі всій десятці свіжоспечених центрвиборчкомівців.
Про те, хто входить до комплекту новобранців, «УМ» уже докладно розповідала. Справжніх фахівців з виборчої роботи серед цих десяти фактично тільки двоє — колишній секретар ЦВК Ярослав Давидович (за нього проголосувало 358 нардепів) та перший помічник голови Михайла Рябця Руслан Князевич («за» — 368). І хоча до минулого складу Центрвиборчкому можна пред'явити більш ніж достатньо претензій, усе ж таки краще, аби долею президентських та всіх наступних виборів розпоряджалися люди, які на цьому розуміються, ніж «дуже чесні й достойні», але вельми далекі від цієї галузі чиновники.
Серед інших можна виділити нардепа від фракції СДПУ(о) Володимира Заплатинського, який, за його власними словами, «так хвилювався», що в декларації про доходи за минулий рік (цей документ обов'язково додається до інформації про кандидата в члени ЦВК) «випадково» написав замість 2003-го — 2002 рік. І як депутат-соціаліст Юрій Луценко не наголошував на цьому факті й не закликав зняти кандидатуру Заплатинського (декларація якого спершу взагалі десь загубилася) з розгляду, керівництво ВР до цієї пропозиції не прислухалося. Заплатинський із 299 голосами на свою підтримку перекваліфікувався з парламентаріїв у «центральні виборчкомівці».
Натомість інший протеже об'єднаних есдеків, Ігор Толкачов, набрав усього-на-всього... 14 голосів. З них — лише 3 есдеківських. «Ми дійшли до висновку, що він не відповідає посаді, на яку його пропонують», — пояснив після голосування здивованим журналістам голова фракції СДПУ(о) Леонід Кравчук.
Власне, пан Толкачов виявився не єдиним, хто не набрав достатньої кількості голосів — компанію йому склав заступник голови Київської міської державної адміністрації Броніслав Стичинський («за» — 176), якого за відсутності власних представників серед запропонованих Президентом кандидатур підтримувала «Наша Україна». До речі, у кулуарах ВР з'явилися чутки про те, що ці два місця навмисне залишили вакантними, аби обрати на них... представників від «Нашої України» та СПУ.
Окрім того, до Центрвиборчкому обрані комуніст Юрій Донченко («за» — 308 нардепів), Валентина Завалевська (374), Ігор Качур (346), Михайло Охендовський (286) та Броніслав Райковський (369).
А ще — Сергій Ківалов. Про цю людину в опозиційній пресі загалом і в нашій газеті зокрема сказано вже стільки, що не хочеться зайвий раз псувати собі настрій. Що ж, тепер позафракційний народний депутат, ректор Одеської національної юридичної академії, голова Морської партії та Вищої ради юстиції має ще одну посаду, яку можна суміщати з усіма перерахованими вище. Якщо вже досі йому дозволяли бути сумісником, то що заважатиме пану Ківалову (якого, між іншим, всі «сватають» на голову ЦВК) працювати у Верховній Раді та ВРЮ й надалі? Сам він не проти. Тим більше з такою підтримкою: кандидатуру цієї вкрай одіозної особи підтримали 346 парламентаріїв. З них — 46... «наших українців». Поки що доводиться залишити цей дивний вчинок майже п'яти десятків «наших» без коментарів.
