Шанси на медаль мають молоді й «голодні»

Стрибки у воду в Україні не відносяться до видів спорту, що стабільно приносять медалі Олімпійських ігор. Лише в Сіднеї2000 Олена Жупіна й Ганна Сорокіна здобули «бронзу» в синхронних стрибках із триметрового трампліна. Ще двічі нашому чоловічому дуету бракувало якихось десятих бала, аби вскочити на п’єдестал. На нинішні Ігри в Пекіні Україна делегувала дев’ятьох атлетів із дюжини максимально можливих.

«Синьожовті» вирушили до Китаю суттєво оновленою командою — лише Олена Федорова й Антон Захаров змагалися в Афінах чотири роки тому. А от чи є в них шанси «зачепитися» за нагороду цього разу, кореспондент «УМ» з’ясовував на базі в КончаЗаспі у молодого й привабливого тренера збірної Тамари Токмачової. Даючи інтерв’ю, фахівець встигала давати вказівки своїм землячкам із Луганська Ганні Письменській і Марії Волощенко, котрі неподалік відпрацьовували елементи стрибків на гімнастичній доріжці.

«Миколаївським тренерам медалі не потрібні»

— Так, пекінська Олімпіада для мене перша в ролі керманича команди, хоча мої вихованці їдуть на Ігри вже втретє поспіль, — починає розмову Тетяна Володимирівна. — На Олімпіадах уже побували Олександр Скрипник і Ольга Леонова, а тепер змагатимуться Письменська й Волощенко.

— Але ж головний тренер — це зовсім інший рівень відповідальності?

— Звісно. Але я аніскільки не хвилююся, бо впевнена, що до команди потрапили дійсно найсильніші наші спортсмени. Недавній чемпіонат України допоміг зробити вибір і підтвердив, що атлети перебувають у гарній формі.

— Ви не включили до заявки двох відомих у світі стрибунів — Дмитра Лисенка й Алевтину Корольову...

— Ми давно вже хотіли поміняти склад дуетів у «син­хроні», бо за складністю стрибків Лисенко/Захаров і Федорова/Корольова суттєво поступалися конкурентам. Я вважаю, що виступати з низьким коефіцієнтом складності для України просто соромно — з такими стрибками Сорокіна й Жупіна змагалися вісім років тому. Треба ж прогресувати! Але навіть у попередніх планах на Ігри дуети ветеранів зазначали можливість посісти... лише передостаннє місце.

Тому нашою основною метою після Афін­2004 було підвищення складності стрибків. Нині Письменська/Волощенко та Кваша/Пригоров мають максимальний коефіцієнт, який при вдалому виконанні дозволить їм боротися за медаль. Звісно, треба взяти до уваги молодість спортсменів (Письменській виповнилося лише 17 років).

— Чому ж досвідчені спортсмени не вдосконалювали стрибки?

— Миколаївські тренери хотіли відзвітувати про якомога більшу кількість своїх представників на Олімпіаді, тому власне медаль від Федорової й Корольової їх не надто цікавила.

— Для досвідченого Лисенка непотрапляння до збірної фактично означає завершення кар’єри?

— Так, для нього це могла бути остання Олімпіада. Але впродовж 20072008 років він на змаганнях жодного разу не набрав суму балів першого рівня, та й на чемпіонаті України став лише четвертим, тому закономірно не потрапив до команди.

— Капітана збірної замість Лисенка вже обрали?

— Із цим розберемося в Пекіні. Лідером хай стане той, хто покаже кращий результат. Переможець минулорічного Кубка європейських чемпіонів Захаров із тренером Любов’ю Барсуковою, наприклад, у плані на Олімпіаду написали місце з третього по шосте. Важливим буде насамперед упоратися з нервами, адже коефіцієнт складності дозволяє розраховувати на такий результат. Хоча в Антона є проблема — він часто «завалює» один зі стрибків...

«У Києві тиждень тренувалися без гарячої води в кранах»

— Як наші стрибуни провели останній етап підготовки до Ігор?

— Два тижні тренувалися в Запоріжжі. Спочатку мали намір готуватися в басейні ЦСКА в Києві, але після того, як на попередньому зборі провели там тиждень без гарячої води, вирішили не ризикувати й довірилися керівництву запорізького заводу «МоторСіч», яке все для нас чудово організувало.

— Українські стрибуни успішно виступили на березневому чемпіонаті Європи в Голландії. Чи не з’явилося в них завищеної оцінки своїх можливостей?

— Вийшло доволі непередбачувано. Ми більш серйозно поста­вилися до Кубка світу, де вдало виконали завдання здобути олімпійські ліцензії. А на першість Європи медального плану не було, спортсмени стрибали без тягаря відповідальності. От і настрибали на сім медалей (усміхається).

— А на Олімпіаді шанси на п’єдестал у нас є?

— Мені як амбіційному тренеру хотілося б думати, що так. Сподівання покладаємо передусім на чоловічий і жіночий дуети в синхронних стрибках із триметрового трампліна. Високий коефіцієнт мають також Захаров і Кваша в індивідуальних змаганнях. У вісімках фіналістів очікуємо побачити чотирьох українців. Багато що залежатиме від психологічного стану, тільки б хвилювання не завадило атлетам показати свої можливості.

— У Пекіні господарі Ігор замахнулися на всі вісім золотих медалей. Ви вважаєте це реальним?

— Китайці — законодавці моди у стрибках у воду. На високий результат працює вся державна система, тому, думаю, їм цілком до снаги реалізувати свій грандіозний план. А в нас, для порівняння, дівчата, котрі виступають у синхронних стрибках, у Луганську змушені були тренуватися на одному трампліні замість двох, бо міністерство так і не закупило необхідне оснащення...

— Але і в китайців, мабуть, є слабкі сторони?

— Вони нерідко «ламаються» психологічно, коли зустрічають гідний опір і бачать суперників, що можуть їх перевершити. Наприклад, німець Саша Кляйн, якого тренує фахівець із Вінниці Борис Розенберг, а програму складає інший українець — Михайло Угрюмов, на Кубку світу вдало виконував стрибки з десятиметрової вишки. Китайці не витримали конкуренції й почали помилятися. При цьому треба зважити, що судді часто їм пробачають помилки за красивий і чіткій вхід у воду. До того ж вони організатори Олімпіади.