Мистецтво на ринку

Кругообіг грошей на аукціонах, де продають твори мистецтва, вимірюється мільярдами доларів. Конкретніше ці цифри починають вимальовуватися влітку, коли аукціонні будинки проводять торги імпресіоністів (цих художників завжди залишають «на десерт») — після них можна озвучувати підсумки півріччя й починати готуватися до нового сезону. Цифри від найвідоміших аукціонів Sotheby’s та Christie’s уже традиційно перебільшили прогнози фахівців, які давали свої варіанти успішності торгів. Аукціонний дім Christie’s тільки на імпресіоністах заробив 145 млн. фунтів (експерти передбачали виторг у 90 млн. фунтів), з 81 представленого лота своїх нових власників знайшли 66 творів. Червневі торги Christie’s завершилися з результатом 102 млн. фунтів, з 55 лотів непроданими залишилися лише п’ять.

Заробіток аукціонів складається з кількох пунктів: проценти продавця, проценти покупця, випуск каталогів, які продаються як в електронному, так і в традиційному варіантах тощо. Якщо проаналізувати дані відкритих аукціонних продажів, то найдорожчими художниками світу є Пабло Пікасо (його картина «Хлопчик з трубкою» у 2004 році була продана за 104, 168 млн. доларів), Густав Клімт («Портрет Адель Блох–Бауер ІІ», 2006 рік, 87,9 млн. доларів), Френсіс Бекон (Триптих, 2008 рік, 86, 3 млн. доларів), до десятки найбільш цінованих увійшли також Вінсент Ван Гог, Оскар Клод Моне, Пьєр–Огюстер Ренуар, Енді Ворхол та інші.

Українські аукціони, які, м’яко кажучи, мають не таку тривалу й блискучу історію, поки що оперують значно скромнішими цифрами та прибутками. Хоча на цьому ринку вже з’явилося кілька активних гравців — аукціонні будинки «Антік–центр», «Золотоє сєчєніє», «Корнерс», «Арт–капітал» тощо. За словами директорки художньої галереї «Боско» Наталі Лисенко, українські та європейські аукціони мають кілька відмінностей. По–перше, різна активність: європейські проводять значно більше торгів на рік, ніж українські. По–друге, українські аукціонні будинки здебільшого віддають перевагу живопису, тоді як європейські пропонують і предмети декоративно–вжиткового мистецтва, меблі, скульптуру тощо. По–третє, ціна питання, чи то пак лотів, в Україні та Європі — це цифри різного порядку, різниця — в кілька нулів на ціннику. Переглянувши підсумки аукціонних продажів за перше півріччя 2008 року, можна визначити трійку найдорожчих художників України: Гаврило Кондратенко («Зимовий пейзаж з церквою», 130 тис. доларів), Сергій Шишко («Пляж», 120 тис. дол., «Квіти України», 60 тис. дол.) та Микола Глущенко («Через ріку», 110 тис. дол.) Суми, як бачимо, далекі від лідерів Sotheby’s та Christie’s. Та й показники збільшення під час торгів стартової ціни лоту — там вона може сягнути 600—800 відсотків — у нас набагато скромніші. Українські аукціони в питанні інформації менш відкриті, ніж європейські.

Що в нас спільного, так це наявність підробок. Щоправда, в Європі їх значно більше. І пояснення цьому наступне: є топ–лоти, є попит на них, а, отже, сенс у підробках зростає автоматично. Хоча в нас іще все попереду, адже українському аукціонному руху — лише якихось 15—20 років...

Але якими б не були мистецькі висновки, рекорди та фінансові досягнення аукціонів, факт залишається фактом: фінансові катаклізми, від яких сьогодні страждає економіка більшості країн, арт–ринок оминають стороною. Він невпинно розвивається по висхідній. А значить, вкладати гроші в предмети антикваріату вигідно. Наталя Лисенко наводить переконливий приклад: «Якщо п’ять–сім років тому картину Миколи Глущенка чи Сергія Шишка можна було придбати за одну–п’ять тисяч доларів, то сьогодні вони коштують сотні тисяч». І закликає всіх перед тим, як купити черговий «ширпотреб», пригадати сумний досвід наших батьків, які з ентузіазмом затрамбовували у свої квартири кришталь та килими — тепер ці речі... лише речі, немодні й дешеві. Купуючи ж антикварну річ, людина не лише підвищує культурний рівень своєї родини та прикрашає власне приміщення, а й робить вигідну інвестицію.