Мистецьке об’єднання «Остання барикада» вже восьмий рік поспіль організовує культурні заходи по всій Україні. Фестивалі відбувалися в Харкові, Луцьку, Києві, Івано–Франківську, Запоріжжі. Нещодавно Олесю Донію, нардепу і керівнику проекту «Остання барикада», російський письменник і мешканець Криму Ігор Сід запропонував влаштувати свято й на півострові. «Ми погодилися, бо більшого перетину культур в Україні не знайти. Цього року не відважилися на музичну програму. Запросили тільки поетів, які є представниками чотирьох народів. З ними ми давно співпрацюємо і перекладаємо твори один одного. Наступного року плануємо долучити болгар, греків, італійців, естонців», — розповів Олесь Доній на прес–конференції перед початком фестивалю в Сімферополі.
Він також зазначив, що про Тузлу поширені стереотипи як про острів розбрату. «До мене сьогодні зранку телефонували зі столиці й пропонували відмовитися від читання віршів на Тузлі. Але, на Тузлу ми поїдемо як вільні люди. Закон не забороняє. Достатньо купити квиток на катер і поплисти. Ми не веземо музичної сцени. Острів не постраждає від того, що по його пляжу походять поети і почитають вірші для друзів. Якщо буде спротив місцевих охоронців, я обіцяю з’ясувати, хто особисто з чиновників дав такий наказ», — підкреслює керівник «Останньої барикади».
Кримсько–татарський художник–перфомансист Ісмет Шейх–Заде запропонував проводити мистецькі акції у двох абсолютно протилежних точках Керчі — місцевій тюрмі, де люди позбавлені свободи, і на острові Тузла, де немає ніяких обмежень. «Кримські татари проведуть два перфоманси. На одному з них мої колеги копатимуть лопатами пісок на острові, що символізуватиме поглиблення відносин між народами, на другому — кожен учасник фестивалю зможе на певній ділянці Тузли залишити слід від правої ноги — як символічний підпис», — пояснює Ісмет Шейх–Заде.
«Тільки почнеться курортний сезон — відразу про якісь ворожнечі починають говорити. Ці політичні акції проводять придурки. А ми приїхали, щоб повеселити народ. Я ж навіть із роботи відпросився, аби в тюрмі виступити. Від них частіше надходять листи, ніж від дітей», — підсумовує лірник Сашко і вирушає до Сімферопольського будинку офіцерів, де розповідатиме свої казки кримчанам.