25 липня 1980 року помер Володимир Висоцький. Ще напередодні мільйони шанувальників актора і барда тримали кулаки, з нетерпінням чекали на його швидке одужання та концерти, тепер же їм належало змиритися з тим, що кумир пішов назавжди, залишивши по собі лише пісні та ролі. Провівши поета в останню путь, уже 28 років його прихильники на день смерті й день народження поета збираються біля могили Володимира Висоцького на Ваганьківському кладовищі в Москві. Було серед них чимало й українських прихильників Висоцького. Але, ймовірно, незабаром український маршрут пам’яті може змінитися — пам’ятник Володимиру Висоцькому буде встановлено в Києві.
Передісторія цього проекту має лише одне не дуже зручне питання: чому з пам’ятником Висоцькому в українській столиці так затягнули, майже на тридцять років? В усьому іншому процес підготовки монумента виглядав досить демократично і виважено. Був оголошений конкурс, у фінал якого вийшли близько двадцяти художників. Переможця обирали не лише члени журі, а й пересічні кияни: проекти пам’ятників були об’єднані в експозицію, а всі, хто її відвідав, могли залишити свої коментарі в книзі відгуків. Таким чином право на автор­ство пам’ятника Володимиру Висоцькому в Києві отримали Андрій та Петро Озюменки, молоді скульптори, для яких цей проект буде своєрідним дебютом.