Каналізація, захищена державою

Незвичайну історичну цінність знайшли співробітники Державної охоронної археологічної служби України спільно з фахівцями Чернігівського національного архітектурно–історичного заповідника «Чернігів стародавній» під час розкопок одного з перших навчальних закладів Лівобережної України — колегіуму на території Стародавнього валу.

Колегіум, зведений у XVII—XVIII на території колишньої Чернігівської фортеці — дитинця — буквально врізаний у підніжжя Стародавнього валу. Робота з реконструкції пам’ятки, на думку науковців, хоча й технічно буде складною (фундамент будівлі сягає 6 метрів у глибину. — Авт.), однак дуже цікавою. «Досліджуючи фундамент колегіуму, ми вирішуємо кілька завдань, — розповіла керівник розкопок, представник Державної охоронної археологічної служби України Олена Черненко. — По–перше, з’ясовуємо причини виникнення тріщин, які почали з’являтися на стінах будівлі. По–друге, досліджуємо унікальний історичний матеріал».

Уже сьогодні археологи зробили одне відкриття. Під час розкопок вони знайшли каналізаційну трубу, яка, ймовірно, вела з кухні колегіуму до рову. Це найдавніша у місті каналізаційна система — їй приблизно 300 років. У ті часи паростки такої цивілізації на Чернігівщині були хіба що лише в Новгороді–Сіверському. «Можна припустити, що єпископ Лазар Баранович, відомий мислитель та релігійний діяч XVII—XVIII століття і один із засновників колегіуму, був прихильником передових технологій. Не виключено, що саме за його вказівкою у Спасо–Преображенському монастирі Новгорода–Сіверського, де свого часу працював єпископ, і в колегіумі були побудовані каналізаційні системи», — припускає Олена Черненко.