Мовчання правоохоронців

      «Якщо слідство й справді розкрило вбивство Кравченка, чому знову не названі імена підозрюваних?» — це логічне запитання народний депутат України Юрій Кармазін («Наша Україна») поставив кореспондентові «УМ» у відповідь на прохання прокоментувати чергові заяви керівництва правоохоронних відомств про розкриття вбивства генерального директора акціонерної рибопромислової компанії «Антарктика» Валерія Кравченка, скоєного ще 22 грудня 2002 року. «Півроку тому від Генпрокуратури та органів слідства вже лунали подібні заяви, — нагадав Юрій Анатолійович, — однак після цього настала тривала мовчанка. Тому родичі покійного директора «Антарктики» та представники трудового колективу «Антарктики» останнім часом занепокоїлися: як іде слідство і чи не втекли, бува, підозрювані в убивстві з-під варти, як це вдалося зробити одному з небезпечних злочинців, утримуваному в СІЗО Одеського облуправління СБУ?»

      Аби отримати відповіді на ці запитання, державний радник юстиції третього класу, почесний працівник прокуратури України й голова Партії захисників Вітчизни Юрій Кармазін поцікавився станом розслідування вбивства свого однопартійця Кравченка у Генерального прокурора України Геннадія Васильєва. Саме у відповідь на його звернення, вважає «наш» депутат, прес-служба Генпрокуратури й розповсюдила повідомлення про розкриття цієї справи. А ще через кілька днів, навівши окремі факти, цю заяву продублював начальник Департаменту карного розшуку МВС України Володимир Євдокимов, оскільки вести розслідування вбивства було доручено передусім очолюваному ним підрозділу міліції. Зі сказаного високопоставленим правоохоронцем випливає: гендиректора «Антарктики» розстріляли за те, що перешкоджав «тіньовому» бізнесу міжнародної злочинної організації, центр якої був розташований в Одесі. Усього ж, за словами пана Євдокимова, за гратами на даний момент опинилися понад півсотні членів організованого злочинного угруповання, а затримання трьох підозрюваних у скоєнні цього резонансного злочину запобігло «теракту» проти слідчого Генпрокуратури.

      «Я не ставлю під сумнів жодного з наведених фактів, — наголошує Юрій Кармазін. — Мене непокоїть інше: чому за 13 місяців слідства не пролунало жодного прізвища чи прізвиська підозрюваних у причетності до резонансного злочину? Чому нема й найменшого натяку на його замовника чи замовників? Чи слідство на них не вийшло, чи просто не можна «світити» прізвищ якихось високих посадових осіб?».

      Юрій Кармазін, який до обрання в парламент працював прокурором, висловив подив і з приводу того, що коли керівництво ГП, не маючи відповідних доказів, постійно звинувачує в тяжких злочинах, наприклад Юлію Тимошенко, то навіть після рішення суду на користь лідерки БЮТ нікого не притягнуто до відповідальності за порожні звинувачення. Натомість якщо правоохоронці запроторюють за грати десятки підозрюваних, які нібито причетні до скоєння резонансних злочинів, то не можуть назвати жодного імені... Широкому загалу й досі не відомі імена підозрюваних у вбивствах голови Господарського суду Одеської області Бориса Вихрова, судді цього ж таки Господарського суду Ігоря Ткачука, директора одеської телекомпанії «АМТ» Бондаря, відомих підприємців Табачника, Білоуса тощо...

      «Доведеться знову наполягати, — підсумовує Кармазін, — щоб керівництво правоохоронних відомств у рамках чинного законодавства все-таки інформувало мільйони громадян, з чиїх податків ці відомства існують, про те, як реально просувається розслідування бодай тих резонансних злочинів, які перебувають на контролі глави держави. Адже «під покровом таємничості», як ми вже не раз мали нагоду пересвідчитися, зазвичай приховується ніщо інше, як неспроможність успішно завершувати порушені кримінальні справи, викривати справжніх злочинців та їхніх впливових закулісних замовників».