Отруєні й забуті

17.07.2008
Отруєні й забуті

Селяни з навколишніх сіл і зараз скаржаться на погане самопочуття. (Фото УНІАН.)

Селяни із сусiднiх сiл ще й досi обминають Ожидiв як село прокажених. I дiтей сюди на танці досі не пускають. Ожидiвцям дiватися нiкуди. Як i до «другого Чорнобиля» — вибуху шести цистерн із «жовтим фосфором», люди садять картоплю, зривають на продаж вишнi та чекають компенсацiї за втрачене здоров’я. Однак обiцянки Кабмiну про надання грошей потерпiлим вiд катастрофи залишаються порожнiм звуком.

 

Хмари розвіялися — хвороби прийшли

Коли в Ожидовi 16 липня 2007–го «гахнули» шiсть цистерн із фосфором, до села на Львiвщинi було прикуто увагу не лише України, а й свiту. Кожнi 15 хвилин ЗМI iнформували населення про розвиток подiй на мiсцi катастрофи. Три днi, допоки горiли цистерни i вiтер розносив хмари по околицях, мешканцi Львiвщини й сусiднiх Волинської та Рiвненської областей не вiдчиняли вiкна. Селяни Ожидова та навколишнiх сiл полишали свої помешкання та виїжджали на схiд України до родин i знайомих. Подалi вiд фосфорної бiди.

У тi спекотнi днi на мiсце катастрофи приїжджали заледве не всi мiнiстри. Лiдери партiй також не стояли осторонь. Мали нагоду зайвий раз себе прорекламувати. І представники Кабмiну, i лiдери партiйних блокiв в один голос заявляли: ми компенсуємо все!

Вiтер ущух. Фосфорнi хмари розвiялися. Вимученi дорогами й невiдомiстю люди почали повертатися до покинутих осель. Було страшно. Але куди дiватися? З того часу пройшов рiк. Лiдери партiй i представники Кабмiну дорогу до понiвеченого села забули. Ожидiвцi залишилися один на один зi своєю бiдою. Селяни їдять те, що виростили i... хворiють. «Люди скаржаться, що часто болить голова i загострюються «старi» захворювання. Особливо страждають люди старшого вiку. Хто його знає, це вiд старостi чи вiд того фосфору? Старi — то ще так, а дiтей шкода. У дiтвори та юнацтва пухирi по тiлу виступали, й загоїти їх було важко», — розповiдають ожидiвцi.

Тема «другого Чорнобиля» у селi так само актуальна, як і раніше.

«Старшi найчастiше скаржаться на гiпертонiю, болi в суглобах та печiнцi. Дiти здебiльшого хворiють на грип та застуди. Є й такi люди, якi ранiше не хворiли, а цього року злягли», — розповiдає Анна Голубкiвська, завiдувачка фельдшерсько–акушерського пункту села. Каже, що люди жалiються ще й на надмiрну сонливiсть.

В Ожидiвськiй школi навчається 267 дiтей. Директор школи свідчить: пiд час навчального року учнi часто втрачали свiдомiсть, почували себе погано. Медсестри немає. Першу допомогу дiтям надають учителi.

Медичнi свiтила, якi приїздили в село обстежувати людей, стверджували: «Наслiдки вдихання фосфорних парiв — не прогнозованнi. Відтак бiда може дати про себе знати як через рік, так i через десять рокiв».

Та панiкувати нiколи. Робота в полi чекає.

П’ять тисяч гривень компенсації — одному Ярославу

Усе ж п’ять тисяч «компенсацiйних» гривень знайшли одного потерпiлого. Їх отримав Ярослав Гудима — бригадир з поточного утримання i ремонту колiй та штучних споруд Бродiвської дистанцiї колiї. Ярослав одним із перших прибув на мiсце катастрофи. Опiсля вiдлежав два тижнi в реанiмацiї з дiагнозом «важко–середнiй ступiнь отруєння випарами фосфору».

«За чотири днi менi поставили 28 крапельниць, оскiльки була велика концентрацiя фосфору в кровi», — розповiдає Ярослав. Рятувальника досить швидко виписали з лiкарнi. I тодi, i сьогоднi Ярослав вiдчуває «збої» в органiзмi. «Досi не знаю, чи є в моєму органiзмi фосфор, чи нi. I перевiрити нiде. Навiть у приватних лiкарнях вiдмовляються робити аналiзи», — каже залізничник.

Ярослав отримав нагрудний знак «Почесний працiвник транспорту України» i путiвку в санаторiй Судака. За останню повинен заплатити 2 тисячi гривень. Трудову страховку, яку, мав отримати протягом 30 днiв з моменту травми, рятувальник так і не бачив. Утiм компенсацiю видали не лище рятувальнику, а й учителям. За те, що педагоги пiд час катастрофи цiлодобово приймали заяви батькiв на оздоровлення дiтей, формували групи i вiдправляли на вiдпочинок, профспiлка заплатила їм... по 25 гривень.

«Поки гроші повернуть — з голоду опухнеш»

Відтак не чекають ожидiвцi вже нiчого. «Допоки ту компенсацiю дадуть, з голоду опухнеш. А старих обiцянi грошi хiба на цвинтарi знайдуть», — гiрко посмiхається старожил Ожидова дiд Андрiй. На проведення лiквiдацiйних робiт уряд таки видiлив Ожидiвськiй сiльрадi 718 тисяч гривень. Але й цi мiзернi кошти адресатiв не знайшли. Нинi їх слiд шукає прокуратура.

Допоки Кабмiн думає, чи видiляти компенсацiю і чи надавати селу статусу «зони екологiчного лиха», Ожидiв виживає як може. Заготiвельники пiсля трагедiї дорогу до села забули, тож селяни продають на базарах зелень i картоплю тихцем i самотужки. Про те, звiдки продукти — анічичирк. Бо ж нiхто не купить. А жити за щось треба...

 

ДОВІДКА «УМ»

16 липня 2007 року у Львiвськiй областi на залiзничному перегонi Ожидiв—Красне, мiж селами Ожидiв та Закомар’я, зiйшли з колiї 15 цистерн iз жовтим фосфором вантажного потягу № 2005. Місткість кожної цистерни — 15 тонн. Фосфор (58 вагонiв) везли з Казахстану до Польщi. Пiд час аварiї загорiлося шiсть цистерн. Через сильну спеку вогонь довго не могли погасити. «Фосфорна» хмара накрила 14 довколишнiх сiл. 11 тисяч селян опинилися в зонi небезпеки. 800 осiб евакуювали. На мiсцi катастрофи бiля Ожидова зiбрали близько 10 тонн кристалiзованого фосфору на площi 450 кв. м. Ожидiвську трагедiю називали «другим Чорнобилем».

Минулого року було оздоровлено 3 155 дiтей з територiй, якi зазнали впливу фосфору. Дiти державним коштом оздоровлювалися у Мукачеві, Одесi, Євпаторiї, Харковi, Червоноградi й навiть Чехiї. Цьогорiч путiвку отримав лише 15–рiчний Юрiй Крит. Хлопчина на другий день пiсля катастрофи опинився в лiкарнi.

  • Тече вода, тече брудна

    Більш як двадцять років триває екологічна сага про забруднення території на кордоні Молдови (Сороки) й України (Цекинівка, Ямпільський район ) через річку Дністер. І весь цей час — лише перемовини, передмови й постскриптуми. А тим часом зношена труба промислових відходів завдовжки 6,2 км через Дністер продовжує забруднювати басейн річки як на території Вінниччини, так і нижче за течією — в Одеській області. >>

  • Сміттєві війни

    Найчастіше ущерть переповнені сміттєві звалища в Україні гниють десятиліттями через відсутність коштів на їх впорядкування. Але в Люботині, де полігон твердих побутових відходів (ТПВ) скоро дійде до будинків містян, сталася нетипова як для вітчизняних реалій історія. >>

  • Колекція, що пастки плете

    У нашому світі мешкає приблизно 40-45 тисяч видів павуків, а їхня кількість така велика, що кожна людина на відстані п’яти метрів біля себе знайде цю істоту. Науковці вивчають унікальні властивості павутини та, ґрунтуючись на дослідженнях, розробляють надміцні волокна чи біоматеріал, на якому зможуть вирощувати людську шкіру. >>

  • У ліс ходити — ліс любити

    Перший фестиваль шкільних лісництв відбувся на Черкащині. Участь у ньому взяли десять команд, по одній від кожного лісгоспу. Під час фестивалю школярі, а всі команди прибули у спеціальній формі, придбаній лісництвами, наввипередки демонстрували свою любов та шану до лісу. >>

  • Епідемія пожеж може повторитися

    Пожежі торф’яників були однією з головних тем упродовж тривалого часу для значної частини українців. Благо, забруднене повітря, яке перевищувало навіть у деяких районах столиці норму в 6 разів (зрозуміло, у навколокиївських епіцентрах загорань ситуація була ще гіршою), почало приходити в норму. >>