«Знанням» пропонують віндикацію

Самовільне захоплення земельних ділянок чи перспективних об’єктів державної власності, особливо для столиці, вже стало цілком закономірним. Незважаючи на те, що Президент України Віктор Ющенко ініціював прийняття парламентом закону, який передбачав би кримінальну відповідальність за рейдерство, наше законодавство і досі не поповнилося результатом цієї ініціативи. Поки народні депутати отримують зарплату, їздять по курортах і роблять вигляд, що працюють на благо держави, Україна і далі живе тими ж проблемами, що й рік тому. Від правового беззаконня в першу чергу страждає інтелігенція і ті, кого прийнято називати інтелектуальним потенціалом держави. Саме ці люди потребують чи не найбільшого захисту. Ще взимку науковці, серед яких академіки Національної академії наук України, професори та доктори наук, звернулися до глави держави із закликом втрутитися у ситацію й захистити від рейдерських нападів майно Всеукраїнського товариства «Знання» — організації, яка стояла біля витоків української незалежності.

Ціна автографа

Минулого року наша газета писала про комбінацію, за допомогою якої спритні ділки незаконно відчужили, щоб продати, готель товариства, який своїми низькими цінами розрахований на обслуговування науковців. Тоді генеральний директор житлового пансіонату Юрій Суворов разом із невідомими людьми пішли на безпрецедентну змову. Оскільки згаданий керівник був лише керуючим і, згідно зі статутом, не мав права на відчуження майна вартістю більш як десять тисяч гривень, було ініційовано фальшиве звернення від нібито одного з працівників готелю до суду з проханням розширити повноваження директора в управлінні об’єктом. А суди в Харківській та Одеській областях винесли рішення, яким таки дали Суворову більше влади і право підпису документів на операції з майном пансіонату, фактично вивівши його з–під контролю товариства і тимчасово призупинивши дію статуту КП готелю «Знання».

А далі — справа техніки. Отримавши позитивні рішення Феміди, ділки, потай від керівництва товариства, нашвидкуруч створили ТОВ «Готельні інновації». А завдяки додатковим повноваженням Суворов на догоду новим «хазяям» поставив свій підпис на документі, яким КП Готель «Знання» по вулиці Микільсько–Ботанічній, 31, ставав одним із засновників (ще два засновники — «підставні» фізичні особи. — Авт.) існуючих тільки на папері «Готельних інновацій». Водночас пансіонат, згідно з тим документом, зобов’язувався внести 50 відсотків частки до статутного фонду ТОВ у розмірі 760 тисяч гривень, а вказану суму мали переказати протягом п’яти днів. Таким чином обмежений термін внесення грошей гарантував, що справжній власник, вчасно не дізнавшись про аферу, не зможе повернути вкрадене.

Слово — за Фемідою, закони — «за інтересами»

Із самого початку рейдери були свідомі того, що навіть у випадку передчасного викриття незаконної оборудки знайти майже 800 тисяч гривень, аби виконати підписану директором угоду, «Знання» не зможуть. Та й куди вносити такі гроші — структурі з обмеженою відповідальністю, яка, крім довідки про реєстрацію, більше нічого не має? Натомість рейдери отримали б будівлю загальною площею 1099,7 квадратного метра неподалік Залізничного вокзалу, вартість якої ще минулоріч, за найскромнішими підрахунками, становила 21 мільйон гривень!

Відтак далі почався цілком прогнозований і звичний ланцюжок украй нахабно спланованої операції. Спершу позов від ТОВ «Готельні інновації» надійшов до Сихівського суду міста Львова, який ухвалив рішення відчужити на користь товариства з обмеженою відповідальністю готель вартістю кілька десятків мільйонів за... борг і невиконані зобов’язання. Комбінатори так поспішали, що рішення суду вийшло значно раніше виникнення «боргу»і датувалося 15 лютого 2006 року, тоді як договір між КП «Знання» і ТОВ «Готельні інновації», за яким останні мали отримати 760 тисяч гривень статутного внеску, був підписаний... аж 9 березня того ж таки 2006 року. Отож виникла необхідність ще одного рішення. Його ухвалив уже Шевченківський райсуд столиці, який теж визнав пансіонат боргом товариства «Знання» перед кредитором ТОВ «Готельні інновації».

Рішення не остаточне — оскарженню підлягає!

Лише після того, як справа набула розголосу в засобах масової інформації, на захист науковців стали силові структури, а апеляційні суди один за одним почали скасовувати ухвалені в районних судових інстанціях рішення. Так, постановою Київського апеляційного господарського суду відчуження майна було визнано незаконним. Тоді ж колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області ухвалила рішення задовольнити позов представників Товариства «Знання», скасувавши рішення Сихівського суду про стягнення на користь ТОВ «Готельні інновації» боргу, а справу направити на новий розгляд.

Таким чином верховенство закону почало брати гору. Після цих рішень судових органів спритниками одразу ж зацікавилися і правоохоронці. Прокуратура Голосіївського району столиці порушила кримінальну справу. А директор Юрій Суворов раптово зник із Києва. Втім винних не покарали й досі. Голова правління товариства «Знання», доктор філософських наук професор Василь Кушерець вважає: це сталося через недостатньо ефективну роботу саме Генпрокуратури, яка провела лише поверхове розслідування, що залишило рейдерам щілину, аби ревізувати, здавалося б, справедливо вирішену справу.

Дежа вю гірше за перший раз

Минув рік, а процес повернення готелю у власність товариства загальмувався. Більше того, коли, здавалося б, зловмисники одержали урок, а пристрасті вгамувалися й ситуація кардинально змінилася, раптом з’ясувалося, що ТОВ «Готельні інновації» (чого і слід було очікувати. — Авт.) таки встигло перепродати пансіонат іншому Товариству з обмеженою відповідальністю «Заріччя–буд»! Попри фактичне визнання апеляційними судами, що готель було захоплено рейдерським шляхом, за позовом ще однієї невідомої фізичної особи (навіть не учасника судових процесів! — Авт.) у справу втрутився Вищий господарський суд столиці, який скасував усі попередні рішення, направивши її (справу) на новий розгляд.

І тут виявилося, що рука рейдерів не дотягнулася до апеляційних судів, оскільки, можна припустити, «налагоджувала контакт» саме з Господарським судом. Останній, «вивчивши» обставини, ухвалив рішення... відмовити Товариству «Знання» у позові. Більше того, Феміда навіть не спробувала зробити вигляд, що розуміє, про що йдеться, закривши очі на всі незаконні процеси, які передували розгляду справи. Суд зовсім не зацікавило, яким чином ТОВ «Зарічя–буд» стало власником фактично вкраденого майна, а також єдине службове підпорядкування директорів ТОВ «Готельні інновації» та ТОВ «Заріччя–буд», які одночасно є працівниками однієї будівельної компанії! А коли розгляд йшов по епізодах набуття власності новим власником, Феміда без жодного докору мотивувала своє рішення багато в чому рішеннями Сихівського суду Львова та Шевченківського райсуду столиці, які на той момент вже були скасовані апеляційними судами!

Перераховувати описане в ухвалі, що свідчить про явно необ’єктивний розгляд справи, немає сенсу. В ній чітко простежується, що з самого початку Феміда, не виключено, що за чиєюсь вказівкою, повернула все так, аби доконаний факт продажу й позбавлення Товариства «Знання» права власності на готель ні у кого не викликав навіть сумнівів. Відтак насамкінець розгляду справи судді і взагалі дійшли до того, що не направили її на додаткове розслідування у правоохоронні структури, а заявили, що позов Товариства «Знання» не має сенсу, бо воно вже не є власником майна, повернути яке намагалися через суд.

«У Генпрокуратурі, куди ми знову звернулися, один із заступників прокурора поспівчував і сказав, що добре розуміє ситуацію. Однак додав, що, на жаль, нічого вдіяти не може, бо за рейдерами стоять дуже високі покровителі, — каже Василь Кушерець. — До того ж, ніби знущаючись, судді сказали, що ми можемо подати лише віндикаційний позов. Тобто тільки витребувати його. Хоча принагідно не забули й тут «забити цвях», додавши, що не бачать для цього підстав. Але ж це майно, яке вкрали у товариства!».

Віндикація (від лат. vindico — захищаю, заявляю претензію) — один із найдавніших засобів, який застосовують, коли власник зберігає право власності, однак не може ним скористатися, оскільки річ вибула з його володіння і перебуває у незаконному володінні іншої особи. Та річ у тім, що скористатися цією нормою, яка в наших реаліях не є пристосованою до законодавства і може діяти лише опосередковано через деякі статті Конституції, практично неможливо. Принаймні для цього необхідне втручання правоохоронців, які зможуть довести, що все це — ланцюжок однієї афери. Однак і ТОВ «Заріччя–буд» шукатиме спосіб довести, що, сплачуючи ТОВ «Готельні інновації» кошти за готель, не мало у своєму розпорядженні інформації, чи є у продавця повноваження щодо продажу приміщення. Апеляційною ухвалою рішення про розширення повноважень Суворова низкою судів давно скасоване. Відтак і шансів у науковців самотужки добитися справедливості практично немає.

Не вплинув поки що і секретаріат Президента України. «Лише надійшла відповідь за підписом заступника голови секретаріату Ігоря Пукшина, яка не вирішує нашої біди», — додає пан Кушерець. Тож науковці прагнуть, аби їх почув сам Віктор Ющенко. Як переконані президент Товариства «Знання» Василь Кремень, академік–секретар НАНУ Сергій Комісаренко, академік–секретар НАНУ Олексій Онищенко, віце–президент Товариства «Знання» України і директор Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка Леонід Губерський, директор Інституту держави і права НАНУ Юрій Шемчушенко та інші науковці, які поставили свій підпис під зверненням до глави держави, лише у випадку його втручання, й так беззахисна в умовах сьогодення українська наука зможе повернути свою власність і відновити нормальну роботу необхідну нації. n