У недiлю, напередоднi Рiздва Iвана Хрестителя, iнформацiя, яку принесли батькам четверо дiвчаток, зворохобила не лише село Журавкiв та навколишнi села Жидачiвського району, а й усю Захiдну Україну. На зламаному стовбурi старенької яблуньки школярки помітили... постать Божої Матiнки... «Ми поверталися з сусiднього села Бережниця з футболу. Було близько п’ятої вечора. Йшли пiшки, обговорювали футбол, смiялися. Бiля зупинки, що на початку нашого села, мене наче якась сила змусила подивитися на яблуньки, якi там ростуть. Глянула — й стала, як вкопана», — розповiдає Юля Опока. Через мить дiвча повернулося до подруг зі словами: там, на стовбурi, постать Божої Матiнки! Спершу дiти злякалися. Почали придивлятися до зламаного деревця, а потiм чимдуж гайнули додому.
Наступного дня зранку бiля старої яблуньки зiбралися кiлька вже десяткiв людей. «Це було щось неймовiрне. Кожен бачив Божу Матiнку, але всi по–рiзному. Однi, як iкону, iншi — як постать. Люди ставали навколiшки й молилися. Бiля цього мiсця почали зупинятися автомобiлi. Селяни покликали священикiв i довго молилися разом із ними», — розповiла «УМ» секретар Журавкiвської сiльської ради Ганна Фастнахт. Жiнка каже, що постать Святої не зникає вже кiлька днiв поспiль. «Кожного дня, коли йду на роботу i повертаюся, пiдходжу до старенької яблуньки й щоразу її бачу. Це контури постатi в людський зрiст. На головi в Матiнки покривало, а руки зложенi в молитвi», — додає панi Ганна.
Старi люди зi Журавкова та сусiдньої Бережницi кажуть, що Божа Матiнка з’явилася на перетинi двох сiл не випадково. «Вона несе нам якусь вiсть. Про щось попереджає, от лише не знаємо, про добре чи погане. Що заслужили, те й матимемо», — розмірковують люди. А мiсцевi священики отець Володимир й отець Ярослав двiчi на день правлять бiля яблуньки службу Божу.
Олександр МАРТИНЕЦЬ