Апостол чорнозему

Саме той, якого називали апостолом чорнозему. За безкомпромісне впровадження ґрунтозахисного безплужного обробітку земель під час понад п’ятнадцятирічного керування Полтавщиною. Цю визнану тепер в усьому світі, найпрогресивнішу, власне, рятівну для матінки–Землі «нульову» агротехнологію йому, тодішньому першому секретареві обкому партії, у 70–ті — на початку 80–х років минулого століття доводилося буквально «пробивати» всупереч науковим і чиновницьким догматам.

Із такою ж пристрастю він, уродженець хутора на Донеччині, тричі поранений солдат–фронтовик, захищав селянина, називаючи його «світовою душею». Ще тоді, коли безсумнівним «гегемоном» вважали міського пролетаря, а наше село знекровлювали наймасштабнішими і водночас найбезглуздішими індустріальними проектами. На кшталт насаджуваних «згори» заводів білково–вітамінних концентратів, рішуче заперечення яких уже в «перебудовні» часи коштувало Федорові Моргуну посади першого голови Держкомприроди СРСР.

На схилі віку Федір Трохимович знайшов у собі сили і мужність не лише переосмислити, здавалося б, непохитні для свого покоління ідеологічні постулати, а й стати одним із найполум’яніших критиків тоталітарного комуністичного режиму. У книгах і статтях останніх років він викривав справжню сутність його людиноненависницьких ідей та багаторічної злочинної «практики». За це новітні червонопрапорні божки вважали колишнього однопартійця ледь не особистим ворогом. Але заперечити йому, по суті, не могли. Адже Федір Моргун говорив і писав тільки про те, що сам бачив і пережив.

Останні місяці та дні 84–річного вченого–аграрія, талановитого письменника і публіциста були такими ж насиченими, як завжди. Адже він вів активну науково–просвітницьку діяльність, на громадських засадах, був радником голови Полтавської облдержадміністрації, мав свій кабінет у місцевому «білому домі». А першого липня поїхав на зустрічі до Росії, де також мав багато друзів, однодумців серед учених, політиків, державних діячів.

Але саме під час цієї поїздки на території сусідньої Сумської області, неподалік Охтирки, автомобіль «Волга», в якому їхав Федір Трохимович, зіткнувся з автомобілем «Опель–Астра». Аварія спричинила тяжку черепно–мозкову травму та пошкодження шийного відділу хребта. Тож Федора Моргуна спочатку госпіталізували до медичного закладу в Охтирці, а потім перевезли до реанімаційного відділення Київської міської клінічної лікарні швидкої допомоги, де його 5 липня відвідав Президент Віктор Ющенко. За визнанням провідних вітчизняних фахівців–медиків, лікування тяжких травм та ушкоджень ускладнювалося поважним віком потерпілого. Тож врятувати його не вдалося. Однак нащадкам залишилися більше сімдесяти (!) книг Федора Моргуна. Залишилися його мудрі думки, його Слово, до якого варто прислухатися всім нам.

Президент України висловив співчуття рідним і близьким із приводу смерті Федора Моргуна. «З глибоким болем отримав сумну звістку про смерть Федора Трохимовича Моргуна. Від нас пішов видатний учений–аграрій, фронтовик, блискучий публіцист, гуманіст, справжній патріот рідної землі. Федір Трохимович був взірцем людини справи і честі. Його шлях був непростим, він пережив Голодомор, був тричі поранений на війні. Проте всюди й завжди головним для нього був невтомний і самовідданий труд на благо народу. За свою плідну діяльність Федір Трохимович був по праву удостоєний високого звання Героя Соціалістичної Праці», — йдеться у співчутті глави держави.

«Усе його життя було сповнене глибокої і щирої любові до села як колиски нації, до людей праці, до Батьківщини. Усі свої сили він присвятив процвітанню України, неоціненним є його особистий внесок у розвиток Полтавщини», — зазначив Президент.

Поховають Федора Моргуна у четвер на Полтавсь­кому цвинтарі поруч із дружиною.