Та, що слухає овації

Та, що слухає овації

Після першої режисерської роботи — Woyzeck за Георгом Бюхнером — харківський актор і режисер Олександр Ковшун поставив ще один екзистенційний твір — «Дівчину моєї мрії» відомого російського автора Микола Коляди (театральна назва — «Та, що слухає кроки»). Драматург не лише дозволив постановку (гонорар — 8 % від касового збору), а й одразу ж запросив колектив на свій театральний фестиваль до Єкатеринбурга. За два місяці праці твір Коляди з моновистави перетворився на мікс–екзистенцію, поєднану з філософією Семюеля Беккета.

Красива епоха під палітуркою

Красива епоха під палітуркою

Днями в київських книгарнях з’явилася книга історика українського козацтва Володимира Свербигуза «Батурин. До ґенези українського самодержавства» (Видавничий дім «Києво–Могилянська академія»). Як зазначає автор, книгу підготовлено до 340–ї річниці заснування дер­жавного правління в Батурині. Збірку укладено з авторських статей, опублікованих цьогоріч в «Україні молодій» під рубрикою «Красива епоха». Це видання вийшло у світ завдяки фінансовій підтримці Народного Союзу «Наша Україна».

Візитка без назви

Візитка без назви

Складно презентувати диск, який не має назви. Але так склалося, що перша серйозна CD–робота Харківської філармонії з’явилася без заголовка. На обкладинці — лише імена дириґента (художній керівник і директор філармонії Юрій Янко), виконавця і композиторів. Філармонія, її бізнесові партнери і студія звукозапису «НН» сподіваються, що за цим диском ітиме золота серія класики по–харківському.

А Бандера рубає дрова...

А Бандера рубає дрова...

    Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/clients/umoloda/inc/templates/news2.inc on line 44

...Цьогорічні Зелені свята збіглися зі святкуванням 850–річчя баварської столиці — Мюнхена, в рамках якого й відбувався Тиждень української культури. Недільний Мюнхен (до речі, місто–побратим Києва, що зафіксовано на фасаді магістрату гербом української столиці в російській транскрипції KIEV) буяв розкішшю баварського народного вбрання, етнічною музикою та запахом пива. А тут, у передвечоровій тиші неозорого цвинтаря на могилі Степана Бандери, відбувалася панахида. Чесно кажучи, колись думала: чому соратники Бандери не спромоглися на більш величний пам’ятник своєму провідникові, аніж простий білий хрест?! Аж саме там зрозуміла, що строго виконана робота надмогильного пам’ятника Бандері ще одним знаменитим українцем — скульптором Джорджем Круком є неодмінною асоціацією з іменем вождя українських націоналістів і жоден інший пам’ятник не ніс би того емоційного і смислового навантаження, яке несе Хрест.

Реформи і амбіції

Реформи і амбіції

Згідно з розпорядженням Юлії Тимошенко, міністри її кабінету мають по черзі, але щодня звітувати перед журналістами про досягнення у своїй галузі. Найдисциплінованішим виявився міністр культури і туризму Василь Вовкун. Правда, за півроку роботи це була лише третя його зустріч із пресою, але надалі пан міністр пообіцяв зустрічатися з представниками ЗМІ щотижня.

Чикаго—Париж—Москва—Київ—Одеса

Чикаго—Париж—Москва—Київ—Одеса

На одній із найславетніших вулиць — Дерибасівській — простонеба відбувся традиційний одеський книжковий ярмарок «Зелена хвиля». Прикметний він тим, що тут влаштовують аж два конкурси. Перший —«Мистецтво книги»: огляд найкращих видань, привезених до літньої Одеси видавцями не лише з України, а й із Росії. Другий — «Одещина на книжкових сторінках»: прискіплива ревізія всього, чим збагатився пишний одеський міт за останній рік.
Перший конкурс, як і на всіх інших книжкових ярмарках, — ситуативно–випадковий: оцінюють лише привезене, а їздять по виставках далеко не всі видавці. Тому можливі дивовижі, як–от нині: титул «Топ–книга» дістав альбом «Український модернізм 1910—1930» (Хмельницький: Галерея), випущений ще два роки тому. Утім це презентативне видання поволі, але стабільно продається, що засвідчує його мистецьку вартість (у рейтинґу «Книжка року’2006» — №4 в номінації «Візитівка»).

«Для паралізованих людей зйомки були неймовірною пригодою»

«Для паралізованих людей зйомки були неймовірною пригодою»

Артур Жмієвскі — сучасний мультимедійний митець: режисер, фотограф, чільний представник польського критичного мистецтва. Його концептуальні проекти беруть участь у найпрестижніших мистецьких форумах (касельська «Документа», венеціанськаська Бієнале, варшавська «Маніфеста»), їх показують чи не в кожній країні світу як зразок західного авангардного кінематографа. Днями він разом із куратором та координатором варшавського Центру сучасного мистецтва «Замок Уяздовський» Мареком Гоздзєвскі презентував свої роботи в українській столиці в рамках циклу «Відкритий архів» Польського інституту в Києві.

Всі статті рубрики