Україністи мізкують

25 червня 400 україністів зібралося в Українському домі на VII Міжнародний конгрес україністів, щоб обговорити нагальні проблеми суспільства, поділитися успіхами і розказати про плани на майбутнє. До участі в конгресі запрошувалися аспіранти, молоді вчені, професори, доктори наук гуманітарного напрямку. Було подано понад 600 заявок, та багатьом довелося відмовити через неспроможність Міністерства освіти вчасно виділити обіцяні кошти. «Вони заявили, що дадуть гроші 20 липня, а конгрес проходить сьогодні. Ми не можемо їх використати заднім числом, тож кошти залишаться у міністерства, — каже Ганна Скрипник, голова оргкомітету конгресу, президент Національної асоціації україністів. — Через це маємо щільний графік. Обходимося сумою, яку виділила Національна академія наук. Учасників поселили в академічний готель, кожному підготували портфель із програмою конгресу, історією структури, диском українських народних дум. Це все, що змогли наші науковці підготувати для іноземних. Зараз ведеться поточна робота по секціях, підсумки підбиватимемо 27 червня. Обговорюємо актуальні проблеми розвитку культури, витоки і становлення української мови, говоримо про літературу, історію, спільноти. Порушується низка широких проблем, які мають бути належним чином осмислені і прийняті резолюції. У тому числі до уряду. Напередодні конгресу видали збірники наукових праць учасників про мову і літературу, буквально на днях буде готова політологія та історія».

Альберт Кіпа, україніст зі США, вестиме «круглий стіл» про Юрія Шевельова. Він сказав на відкритті конгресу, що Київ за часів Шевельова не дослухався до думки науковців з еміграції і не видавав запропоновану ними літературу. «Ми у США дуже багато зробили для національної науки і працюватимемо надалі для України, незалежно від географії», — говорить у привітанні Кіпа.

Президент Міжнародної асоціації україністів Ярослав Яцків підкреслив, що його найбільше турбують проблеми російсько–українських та єврейсько–українських відносин, тому на конгресі багато часу, секцій і «круглих столів» відведено історичній тематиці і запрошені вчені з різних країн. Молодий науковець Олена Таран каже, що на секції про історію України і проблеми сучасності запрошено багато росіян, які мають доповіді про ХІІ—ХІІІ століття, в той час як наших там дуже мало, тому діалог буде неповноцінний. «На конгресі взагалі часто буває, що науковці один одного не чують, серед нас немає консолідації. І фінансово ми на багато чого неспроможні. Тому й «опустив» оргкомітет наших поважних істориків», — пояснює пані Таран.

Григорій Щербій, один із членів оргкомітету, працівник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Рильського, каже, що Міністерство культури на прохання надати кошти для учасників на екскурсії та культурні заходи відповіло, що на конгрес приїхали заможні науковці, то треба з них «здерти», ще й заробити на цьому. «Відсутність державних діячів на конгресі свідчить про їхню незацікавленість нашою точкою зору. З ними ми йдемо паралельно і не перетинаємося навіть на горизонті. Для вчених конгрес потрібний як самоствердження, щоб про нас почули не тільки на засіданнях в інститутах, а й раз на п’ять років на конгресі, що ми можемо, ми є.

Кілька років тому україністи збиралися у Харкові. На перерві ми вийшли купити водички у кіоску. Чули, як нас називали «бандьорівським шабашем». Мені вдалося за п’ять хвилин переконати продавчиню, щоб вона розмовляла українською. Це теж відгомін конгресу. А недавно був на Житомирщині на весіллі племінниці, приїхав у гарній вишиванці. Місцеві чоловіки не думали, що це може бути модно, зручно і гарно, хоча в кожного з них є сорочка. Їм треба такі речі доводити науково і практично. Племінницю не вдалося переконати виходити заміж у народному строї, але дочка на своєму весіллі вже буде у вишиванці. Ось так і відбувається перетин науки і практики. Результати буде видно не сьогодні, і не завтра», — розповідає в інтерв’ю «УМ» етнолог Щербій.