Яке «щасливе» дитинство у тих дітей, батьки яких люблять прикладатися до чарки, уявити неважко. Як і те, який відбиток накладає на них виховання батьків-алкоголіків. Нерідко найрідніші люди, які проміняли родину на 100 грамів оковитої, стають для власних дітей найжорстокішими у світі. І тоді життя в батьківському домі перетворюється на справжнє пекло.
Саме така доля спіткала 17-річного черкащанина Сашка Хоменка (всі імена героїв публікації змінено з етичних міркувань. — Авт.). Те, що з ним трапилося на початку грудня минулого року, зачепило за душу багатьох, і ця резонансна кримінальна справа, яку нині розслідує Придніпровська районна прокуратура Черкас, — у багатьох на вустах.
Рік тому в хлопця померла мама. 16-річний Сашко та його маленька сестричка Оля залишилися з батьком-алкоголіком. А два місяці тому того знайшли вбитим. Підозрюють у злочинi Сашка. Нині він у черкаському СІЗО.
...Тамара Миколаївна тільки вийшла з будинку на вулицю, як сусідка Тетяна Григорівна повідомила їй: «Ви чули, Сашка зі 120-ї квартири міліція забрала. Тільки що вивели з під'їзду».
«Господи, та за що ж це? Хіба тим дітям горя мало випало?» — Тамара Миколаївна так розхвилювалася, що аж руки затрусилися й вона ніяк не могла покласти ключі від квартири у сумочку.
«Кажуть, це він батька свого вбив», — тихо, майже пошепки, повідомила їй Тетяна Григорівна.
«Не може цього бути! Я ж його змалечку знаю. Він такого зробити не міг», — трохи не заплакала від потрясіння жінка.
Вона знає родину Хоменків років з двадцять. Ще з тих часів, коли жили вони разом у приватному секторі по провулку Кірова в Черкасах. Їхні будинки тоді були поруч. А коли ті хати задумали зносити, то більшість сусідів одержали квартири саме в цьому будинку. Тамара Миколаївна пам'ятає діда й бабу Сашка, а його покійного батька Олега пригадує ще зовсім молодим, коли той працював водієм на «швидкій допомозі» й не був таким алкоголіком, яким став у останні роки.
Тамара Миколаївна ставилася до Хоменків, мов до своїх родичів. І коли на вулиці зустрічалася з Сашковою мамою, то жінки нерідко зупинялися й говорили відверто. Вона пригадала, як зіткнулася якось з Ніною в під'їзді, не витримала й запитала: «Як ти з тим п'яницею миришся, чого терпиш його?». А та у відповідь з болем: «Скажіть, а куди я подінуся, в мене ж двоє дітей, а ордер на квартиру на ньому...»
На кухні у Тамари Миколаївни тепло й затишно. До цієї розмови з кореспондентом «України молодої» прийшли ще дві її сусідки. Жінки кажуть, що два місяці минуло, як їхнього сусіда Олега було вбито, але вони досі не можуть повірити в те, що це зробив його син. За їхніми словами, у Сашка добра душа. А Олег уже після смерті Ніни часто примушував сина діставати йому горілку. «А де ж її взяти без грошей, це ж хіба що вкрасти», — обурюється Тамара Миколаївна.
«Сашко працював у мого сина вантажником на ринку. Ні разу ми не помітили, щоб він хоч щось узяв із ящика. Хоча за іншими працівниками такий гріх водився», — додає Тетяна Григорівна, яка теж присутня при нашій розмові.
Сусідки сім'ї Хоменків кажуть, що й Сашко, й менша сестричка — Оля — хороші діти. Ніколи не пройдуть, щоб не привітатися. А Саша, ділиться спогадами Тамара Миколаївна, завжди сумку мені підносив, чемний та небайдужий хлопець.
«Якби Ніна була живою, то такого жаху не сталося б. Я знаю, що батько знущався над Сашком, ображав його, виганяв із дому. Цей хлопець такого натерпівся від того батька, що не доведи Боже», — переконана ще одна сусідка Хоменків — Неля Богданівна. Ця жінка — пенсіонерка, але, дивлячись на те, як бідували після смерті матері 16-річний Сашко і його сестричка-третьокласниця, ділилася з ними навіть цукром та картоплею.
Сусіди стверджують, що в останні кілька років Олег пив по-чорному, а дім тримався на дружині Ніні. Вона торгувала на Черкаському центральному колгоспному ринку газетами. Й на ті копійки, які заробляла, годувала сім'ю. Жінки, з якими на базарі поруч стояла Ніна, згадують, що не раз були свідками того, як чоловік приходив на базар п'яним і затівав із нею сварку, все дорікав, мовляв, ти з дітьми на ринку обідаєш, а я голодний.
Одного дня Ніна ще зранку жалілася жінкам на ринку, що в неї страшенно болить голова, що стомилася від такого життя. Ввечері вона поверталася з роботи додому й... упала просто на вулиці — через крововилив у мозок.
Жінки на ринку розповідали, що коли Саша був у одинадцятому класі, то Ніна влаштувала сина вантажником. Вони бачили, як хлопець старався працювати, аби матері було легше. Зароблені ним гроші були підтримкою для сім'ї.
«Я пам'ятаю, що вже у випускному класі Саша не встигав на перші уроки й пояснював, що підробляє на ринку. У господаря було 4 намети, й він тягав туди тачки з товаром. Ми закривали на це очі, бо ж знали, як непросто живе цей хлопчик, — розповіла колишній класний керівник хлопця Галина Павлівна.
Коли ж померла мама, то Саша сам подзвонив Галині Павлівні й сказав: «У мене більше немає мами...» Вчителька каже, що смерть матері Сашко дуже тяжко переживав. Школа тоді зібрала гроші не лише на похорони, а й для того, щоб купити хлопцю штани та светр. Не залишили педагоги його в біді й на випускний, саме школа дала Саші на костюм 200 гривень.
«Те, що сталося з нашим випускником , спокійною й нормальною дитиною, для нас усіх стало шоком», — сказала «УМ» директор школи Ольга Вікторівна. За її словами, проблем у стосунках батьків і дітей нині більш ніж достатньо. Ось зовсім недавно їхній школі довелося ставити на місце садиста-татуся, який змушував свого сина вчити уроки о 2-й годині ночі. А коли хлопець сказав, що йому важко дається предмет, то той запропонував синові ... повіситися. Що дитина й спробувала зробити, та добре, що в батька клепки вистачило витягти його із зашморгу. Небайдужа директор не залишила без уваги цей страшний випадок, повідомила правоохоронців і керівництво одного з черкаських підприємств, де працює батько-самодур...
Слідчий Придніпровської прокуратури Черкас, який займається нині слідством у цій кримінальній справі, розповів «Україні молодій», що у Сашка з його батьком також виникла сварка. Хлопець зізнався слідчому, що в ту мить він згадав слова матері, котра говорила: «Якщо помру, то вами ніхто не буде займатися, батькові ж наплювати на вас».
«Воно дійсно так. Моя особиста думка: батько одержав те, що заслужив. Якщо людина веде паразитичний образ життя й не займається дітьми, то такі наслідки можуть бути. Хоча, звісно, це не виправдовує Сашка», — додав слідчий.
У мить сварки Олег був п'яний. За свідченнями сусідів, п'яним він ставав агресивним, і любив усіх повчити. Тому-то часто й виникали конфлікти, і не тільки в сім'ї, а й із сусідами. Сашко також був напідпитку. І це є обтяжуючою обставиною при скоєнні злочину. Батько образив сина, а той скипів і почав його бити, виміщаючи таким чином образу за всі біди, за матір...
Нині квартира Хоменків на замку. Ніна та Олег на тому світі, а їхніх дітей доля розкидала по цьому. Сашко, який тільки закінчив школу, сидить у слідчому ізоляторі й чекає суду, а мала Оля — у школі-інтернаті. Педагоги, з якими спілкувався власкор «УМ», розповідали, що дівчинка замкнута, відчувається, що їй бракувало батьківського тепла й домашнього затишку. Вона часто проситься до когось із дітей, які мають батьків, додому. Опікунство над дитиною оформляє брат її батька Степан Олександрович. Цей чоловік — єдиний близький родич Сашка та Олі. Колись він просив брата дати згоду на лікування від алкоголізму й навіть брався сам заплатити за це. Та Олег не згодився. На Степана Олександровича враз навалилося це горе з братовою родиною, й у його пенсійні літа йому доводиться розриватися між двома племінниками-сиротами, бігати з паперами по інстанціях, аби впорядкувати справи з боргами за квартиру Хоменків, котрі накопичилися. Спасибі, хоч міський голова Черкас Анатолій Волошин допоміг списати 882 гривні боргу; добрі люди і на Черкаській ТЕЦ, там теж поспівчували біді й анулювали борги. Але ще 550 гривень залишилося виплатити...
«Сашка дуже шкода, він же соціально безпечна людина. А яким вийде з тюрми — невідомо? Аби ж у мене було, за що найняти йому хорошого адвоката», — журиться чоловік і скрутно хитає головою...
Бурхливі політичні пристрасті розгорілися у районному центрі Карлівка, що на Полтавщині, перед обранням голови районної ради. Коаліція у складі депутатів від «Батьківщини», «Блоку Петра Порошенка» та «Свободи» висунула тоді кандидатуру Петра Світлика. >>
Бійця АТО, який приїхав додому на реабілітацію після поранення в зоні бойових дій, уже з новими численними травмами голови госпіталізували до реанімації. За його життя борються лікарі у Вінницькому військово-медичному центрі. >>
Батькам школярів добре відома ситуація, коли син чи дочка приходять зі школи і скаржаться на однокласників — той б’ється, той обзивається, а той і взагалі проходу не дає. >>
Про тривалу відсутність мешканки Вінницького району заява в поліцію надійшла від брата зниклої лише 10 жовтня, оскільки той сам намагався знайти сестру й до останнього не вірив, що її немає серед живих. >>
Відомо, що 55-річний підприємець із Туреччини займався вантажними перевезеннями різних товарів та у справах часто відвідував Миколаїв. Саме в цьому південному місті йому влаштували справжню пастку, знаючи про його підвищену пристрасть до молоденьких дівчат. >>
Дачники стверджують, що бачили їх за цим заняттям і навіть знають в обличчя. Правоохоронці ж у листах повідомляють, що ведуть слідчо-розшукові дії. Ця історія майже анекдотична. І з неї можна було б посміятися, якби все не було так сумно. >>
