Кучмі краще й не рипатися

      Що менше часу залишається до президентських виборів, то частіше Леонід Кучма переконує суспільство в тому, що цього разу на найвищу посаду в державі не балотуватиметься. Та скільки б гарант не співав мантру «не-піду-не-буду», йому все одно не ймуть віри — ні народ, ні експерти, ні політичні діячі. Очевидно, що для сумнівів у справжніх намірах Л.Д. і справді ще є підстави. Однак якщо Кучму таки висунуть на третій термін, забезпечити його перемогу можна хіба що здавши всі бюлетені, котрі надійдуть до виборчкомів, у макулатуру й замінивши їх папірцями з позначками у «правильних» квадратиках. Адже, як свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова з 27 січня по 3 лютого цього року, навіть за умови абсолютної роз'єднаності опозиції шансів у нинішнього Президента немає.

      Опитавши 2024 респондентів «виборчого віку» у 122 населених пунктах України, соціологи з'ясували: якби всі лідери опозиційної екс-«четвірки» балотувалися на виборах-2004 окремо, а влада висунула єдиним кандидатом Леоніда Кучму, за нього проголосували б 7,9 відсотка громадян (похибка складає 2,3%). До другого туру виборів у такому випадку вийшли б лідери «Нашої України» та Компартії: Віктор Ющенко має 23,8 відсотка голосів, а Петро Симоненко — 13,9. Голову СПУ Олександра Мороза готові підтримати 6,8 відсотка респондентів, лідерку БЮТі Юлію Тимошенко — 5,9%, а все ще не забуту електоратом Наталію Вітренко — 3,8%. При цьому позначку в квадратику «проти всіх» поставили б 16,9 відсотка опитаних, 11,5 відсотка зі своїми симпатіями ще не визначилися, а 9,5% взагалі б не пішли на вибори.

      На думку керівника політико-правових програм Центру Разумкова Ігоря Жданова, який прокоментував для журналістів цю ситуацію, такі результати зводять шанси Кучми стати Президентом утретє фактично нанівець, що «спонукатиме провладні політичні сили до компромісів у визначенні єдиного кандидата», який реально міг би здобути перемогу.

      Та попри те, що абсолютна більшість громадян підтримує опозицію (особливо якщо враховувати в цю категорію й комуністів), все ж деякі дії опонентів Кучми сприймаються населенням далеко не однозначно. Як не пояснювали опозиціонери людям, що захистити від наруги Конституцію та право народу обирати Президента можна було лише «радикальними» методами, більшість опитаних усе-таки не схвалює блокування трибуни Верховної Ради як засіб тиску на парламентську більшість. За даними соціологічного дослідження, на запитання «як ви вважаєте, чи виправдана така поведінка опозиції?», 41,9 відсотка респондентів обрали відповідь «така поведінка не виправдана за жодних обставин». Водночас, 25,1 відсотка вважають таку поведінку опозиції виправданою, 16,6% не змогли відповісти на це запитання, а 16,4% це питання взагалі не цікавить.

      На думку експерта, такі результати пояснюються кількома причинами. «Перш за все, більшість громадян, скоріше, негативно ставляться до «екстремальних» проявів політичної боротьби, до яких можна віднести силові сутички у Верховній Раді, зокрема, блокування парламентської трибуни, — пояснив у коментарі агентству УНІАН провідний експерт Центру Разумкова Олександр Литвиненко. — Свою роль відіграв і характер висвітлення дій опозиції у більшості ЗМІ, особливо електронних». І хоча, за словами пана Литвиненка, значна частина громадян усвідомлює, що дії опозиційних сил при спробі «більшовикiв» ухвалити антинародні зміни до Основного закону «значною мірою зумовлювалися характером дій парламентської більшості», все ж «події у Верховній Раді при розгляді змін до Конституції засвідчили, що непарламентські методи ведення політичної боротьби є малоефективними і не дають тим, хто їх застосовує, переваг з точки зору створення позитивного іміджу».