В Овідіополі побудували школу майбутнього

Ще один крок назустріч людям

Аргументів у скептиків було предостатньо. Деякі обурювалися, що дітям доведеться займатися у дві зміни, а коли стало зрозуміло, що старий метод забивання паль (а без цього неможливо було почати будівництво) призведе до аварійності сусідніх будівель, до відповідних органів посипалися «сигнали». Але про це команда голови районної адміністрації Наталії Чегодар сьогодні згадувати не хоче, вважаючи, що свою правоту довела справою.

— Приймаючи рішення про будівництво нової школи, Овідіопольська районна державна адміністрація керувалася програмою Президента України Віктора Андрійовича Ющенка «Десять кроків назустріч людям», — підкреслює Наталія Чегодар. — Соціальна сфера з самого початку стала пріоритетним напрямом у нашій роботі. Два роки тому ми закінчили газифікацію району, підвівши газ до всіх 23 населених пунктів району; торік відремонтували 60 кілометрів доріг загального користування і більше 10 кілометрів сільських вулиць, провели капітальний ремонт неврологічного відділення центральної районної лікарні та бактеріологічної лабораторії, побудували нову амбулаторію родинної медицини в селі Нова Долина, відремонтували три ФАПи. Зараз швидкими темпами ведуть будівництво Великодолинської сільської лікарні. За останні два роки в районі проведено капітальний ремонт трьох шкіл, побудовано чотири шкільні їдальні, три дитячі садки.

— Хочу відзначити, що будівництво нового корпусу Овідіопольської школи–гімназії II–III рівнів — лише перший етап оновлення школи. Нас чекає капітальний ремонт другого навчального корпусу і будівництво комплексу з двома спортивними залами, — уточнює Олександр Курилов, начальник управління розвитку інфраструктури й інвестицій Овідіопольської райадміністрації.

Будівельників підбирали ретельно

Ще до будівництва школи, команда Чегодар «погоріла» на капітальному ремонті спортзалу Новоградківської середньої школи: на недобросовісних будівельників райадміністрація вимушена була подати до суду. Тому, коли настав час вирішувати, кому довірити будівництво школи майбутнього, до цього питання поставилися з особливою педантичністю, до того ж виникла ще одна несподівана проблема: більшість компаній, що беруть участь у тендері, працювала за технологіями 60–х років минулого століття. Появу ж у районі будівельної фірми «Вiсбуд — СВ», що володіє сучасними світовими технологіями і має власних дизайнерів і художників, було, за словами Наталії Анатоліївни, розцінено як великий успіх.

— Уперше при такому масштабному будівництві в Овідіопольському районі як основу під фундамент було застосовано товсту (1, 2 метра) подушку зі щебеню. Для будівництва стін використовували енергозберігаючі матеріали, а для штукатурення фасаду — мармурову крихту, що забезпечує економію експлуатаційних витрат, — розповідає Олександр Курилов. — Внутрішня обробка стін найближчими роками не потребуватиме навіть косметичного ремонту — вони чудово миються. А сходинки на сходах слугуватимуть не одному поколінню овідіопольських школярів. Передбачливо, знову–таки для економії експлуатаційних витрат, вони зроблені з цілісного мармуру.

«Це наша наречена»

Урочисте відкриття школи було призначено на день народження Овідіополя. Цього дня зранку на головній міській площі зібралися місцеві жителі й гості. І хоча багато овідіопольців, поки йшло будівництво, вже побували у школі, все одно кожний хотів поглянути на те, як вона виглядає після закінчення всіх робіт.

І ось виголошено офіційні поздоровлення, представлено спонсорів, королеві та королю знань і науки передано ключ від нової школи, перерізано червону стрічку — двері школи відкрилися для всіх.

Старший прапорщик міліції Василь Біндіков, схоже, ледве вірить своїм очам і лише здивовано похитує головою:

— Оце так! — захоплено вигукує він, зупинившись біля величезного акваріума, розташованого в коридорі, неподалік від м’якого куточка — місця, відведеного для відпочинку школярів під час змін. — Нашим дітям пощастило. Тепер батьки і вчителі повинні постійно нагадувати їм, що все це потрібно берегти! А далі по коридору охоронцю порядку знову було чому дивуватися — у новій школі передбачено місце і для батьків: за великим столом у формі еліпса можуть розміститися відразу 12 осіб. Двері всіх класів відчинені навстіж. То з одного кабінету, то з іншого лунає одна і та сама фраза — «Вітаємо», — адресована вчителям. А вчителі, всі як один, цього дня, немов іменинники, світяться від щастя.

— Наша школа схожа на наречену, — висловлює свою думку Валентина Іосапеску, викладач географії, й укотре із задоволенням демонструє нові глобуси, карти, комп’ютер із DVD–плеєром, що дозволяє проектувати навчальний матеріал на величезний екран.

Такого кабінету немає в університеті

У лінгафонному кабінеті гостей зустрічає молодий викладач іноземних мов Євгенія Гольцман.

«У школі вивчають англійську і французьку мови. Тепер у нас за останнім словом техніки обладнано два лінгафонні кабінети, — розповідає вона і додає: — Три роки тому я закінчила університет імені Мечникова, не знаю, як ідуть справи зараз, але те обладнання, яким забезпечено нашу школу сьогодні, набагато краще за те, на якому доводилося займатися мені. Отже, тепер ні для викладачів, ні для учнів не буде виправдань із приводу низьких показників навчання.

А викладач інформатики Ігор Дубина навіть не сумнівається, що кожен із його учнів вийде зі школи не лише чудовим користувачем, а й програмістом, що володіє азами професії. «Раніше в нас було два комп’ютерних класи, а зараз — три. І в кожному з них по 14 машин, підключених до швидкісного інтернету. Цього цілком достатньо», — вважає він.

У кабінеті музики по–справжньому святково. Світлана Кочеткова грає на баяні, а її колега, колись класний керівник Світлани — Наталія Петрушова, — на піаніно.

— У нас є ще й електронний синтезатор, велика колекція флейт, сопілок, малих барабанів, дзвіночків. Отже, тепер ми можемо організовувати справжній шкільний оркестр, — із гордістю кажуть вони.

— Мені довелося працювати в різних умовах, але те, що ви бачите сьогодні, — про таке я навіть не мріяла, — переповнена емоціями, зі сльозами на очах промовляє Петрушова.

За п’ятнадцять хвилин нагодують половину школи

Є в школі й маленька поліклініка (медичним кабінетом це точно не назвеш) зі стоматологічним кабінетом, оснащеним новеньким обладнанням, процедурна з сучасним інгалятором та іншою невідомою для простого обивателя медичною технікою. Юлія Степанова, медсестра, що недавно працює в міській поліклініці, стверджує, що устаткуванню і умовам, створеним у шкільній процедурній, позаздрили б багато медпрацівників.

Ну і, звичайно ж, головні пам’ятки нової школи — актовий зал (за рівнем звукової і світлотехники, акустики він може порівнюватися з кращими концертними залами області) і їдальня.

— Такого обладнання, як встановлено в семи цехах (!) шкільної їдальні, не знайти в усій області, — запевняє директор фірми «Комплект» Андрій Золотов.— На місці можна випікати хліб, робити ковбаски, запікати м’ясо: спеціальні печі смажать, парять. Продуктивна потужність дозволяє нагодувати відразу 500 осіб. За десять хвилин можна випекти 150 пиріжків, насмажити близько 100 котлет.

Розкіш — це золоті крани

Стіни коридорів нової школи прикрашають декілька стендів. На одному з них — символіка України, на іншому — фотографії та імена спонсорів. Серед них — керівники підприємства «Епіцентр–до», «Промтоварного ринку 7–й кілометр», «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», «Совіньон».

— Приємно усвідомлювати, що ти зробив щось суттєве на благо дітей, — висловив свою думку керівник підприємства «Совіньон» Олександр Сачков.

— Сказати, що школа хороша — означає нічого не сказати. Слово честі, я у своєму житті такого ще не бачив! — у свою чергу, зізнався директор «Промислового ринку 7–й кілометр» Віктор Добрянський.

— Будуючи школу, ми взяли високу планку, використовуючи технології, які скрізь застосовуватимуть лише років через п’ятнадцять, — зазначила Наталія Чегодар. — Але все, що ви бачите тут, — це не розкіш. Розкіш — це золоті крани. Ми ж вкладали інвестиції в дітей, а значить — у майбутнє.

До речі, будівництво і повне оснащення школи обійшлося у 23 мільйони гривень.

— Нова Овідіопольська школа стане стандартом не лише для Одеської області, а й для всієї України, — вважає «губернатор» Одещини Микола Сердюк. — Саме в таких прекрасних умовах і потрібно виховувати у підростаючого покоління любов до Батьківщини і відчуття патріотизму.